Андрій Ілларіонов п'ять років працював радником президента Росії Володимира Путіна. Звільнився 2,5 року тому й приєднався до опозиції. В інтерв'ю радіостанції "Эхо-Москвы" він стверджує, що Росія готувалася до війни з Грузією три роки.

- Главный вопрос, требующий фактического уточнения: когда началась война? – каже Андрій Ілларіонов. – Существует множество фактов, свидетельствующих, что ввод первой колонны российских танков начался значительно раньше. Есть подтверждения того, что передовые части 58-й армии находились в Цхинвали уже 7 августа. А 3, 4 и 5 августа на территории Цхинвали оказалось большое количество людей, никогда там не бывших, которые сообщали о том, что они приехали туда для того, чтобы участвовать в войне. Многие люди, находившиеся на территории Осетии с конца июля – начала августа этого года, были уверены в том, что начнется война. И они приехали туда для участия в ней.

Ілларіонов посилається на блоги в інтернет-журналі "Рупор народа" – нібито створеного російськими спецслужбами для інформаційного супроводу операції в Південній Осетії та Грузії. Каже, що 4 серпня там розмістили інформацію про майбутню війну. "Я приехал сюда воевать и рассказывать о том, как происходят события", – писав один з авторів.

- Официальные сообщения государственного комитета по информации и печати республики Южная Осетия в течение всего начала августа сообщали о подготовке войны, – розповідає Ілларіонов. – Собственно, сообщения многих жителей или лиц, находившихся на территории Цхинвали, говорили о том, что будет война: "Россия нам пообещала помощь. Почему Россия не приходит еще?" Эти сообщения и заявления были сделаны 5, 6, 7 августа.

Ілларіонов стверджує, що війну проти Грузії готували принаймні три роки. Найінтенсивніше – з квітня 2008-го.

- На рубежи к Кавказскому хребту подтягивались вооруженные силы численностью не менее 20 тысяч человек, а на территорию Абхазии были введены примерно 1 200 единиц бронетехники – до начала конфликта, в мае, июне, июле, – говорить він. – Сторона, которая стремилась бы обеспечить мирное решение проблемы, не вводит армаду танков, сопоставимую с тем количеством танков, которые Советский Союз использовал в битве при Курской дуге.

Колишній радник Путіна наводить ще такий приклад. У середині липня один із високопоставлених європейських дипломатів у розмові з високопоставленим російським дипломатом висловив побажання приїхати до Грузії для обговорення питань врегулювання конфліктів у Південній Осетії та Абхазії.

Говорили й про те, чи можливі воєнні дії. На це росіянин сказав, що їхати туди у вересні буде надто пізно – потрібно робити це раніше.

- О том, что военные действия будут развернуты летом этого года, знав, в общем, каждый, – каже Ілларіонов. – Обе стороны готовились к военным действиям. Россия подготовилась гораздо лучше.

"Газета по-українськи", 29.08.2008, http://gpu.ua/index.php?&id=249185

Социологи удивлены "кровожадностью" россиян, пише російське видання "Газета" (http://www.gzt.ru/)

Более половины россиян считают, что российскую военную операцию по принуждению Грузии к миру следовало бы продолжать до тех пор, пока грузинский глава Михаил Саакашвили не подписал бы юридически обязывающее мирное соглашение с Южной Осетией. Об этом свидетельствуют данные опроса Аналитического центра Юрия Левады (Левада-Центр). При этом, согласно опросу Всероссийского центра изучения общественного мнения (ВЦИОМ), более двух третей россиян полагают, что Россия должна была признать независимость Абхазии и Южной Осетии в том случае, если бы они обратились к мировому сообществу с подобной просьбой.

В опросе Левада-Центра приняли участие 1,5 тысячи жителей Москвы и крупнейших городов России 22-25 августа. Согласно ему, 54% россиян считают, что Россия поторопилась с выводом войск из Грузии, так как операцию по принуждению Грузии к миру следовало довести до логического конца. А именно до тех пор, пока Саакашвили не подписал бы юридически обязывающее мирное соглашение с непризнанной республикой. Почти 30% опрошенных россиян полагают, что операцию по принуждению Грузии к миру следовало продолжать до тех пор, пока не был бы ликвидирован военный потенциал Грузии, а с ним и возможность новых актов агрессии в отношении Южной Осетии.

Сотрудники Левада-Центра говорят, что с подобным выплеском кровожадности среди населения они столкнулись впервые. "Для нас это новая тенденция, которую нужно изучить и разобрать. Поэтому делать выводы рано, – прокомментировал руководитель отдела социально-политических исследований Левада-Центра Борис Дубин. – Может быть, это связано с высоким уровнем эйфории, которая зашкаливает в нашем обществе. Но до сих пор война и кровь принимались во внимание обществом и оно было менее кровожадно в своих оценках. Может быть, это послевоенная реакция, когда выяснилось, что победы нет, а проблем выше крыши".

Предположение социолога подтверждают и данные, согласно которым четверть россиян считают, что никто не выиграл в результате случившегося в Грузии. Чуть больше (27%) россиян полагают, что выиграла Россия. Третьим по популярности ответом был: "выиграли США" (19%).

Согласно опросу ВЦИОМа, большинство россиян (71%) считают, что Россия должна была признать независимость Абхазии и Южной Осетии в том случае, если бы они обратились к мировому сообществу с подобной просьбой. Лишь каждый десятый опрошенный россиянин полагает, что признать независимость Россия могла и самостоятельно (10%).

Самыми популярными вариантами ответов на вопрос, для чего российские войска были введены на территорию Грузии, оказались следующие: 44% опрошенных россиян считают, что для обеспечения мира в зоне грузино-осетинского конфликта. Еще столько же полагают, что для защиты осетинского населения. Вариант "для защиты российских миротворческих сил" выбрали 33% опрошенных. Еще 27% полагает, что Россия ввела свои войска в Грузию для сохранения влияния в Закавказье и предупреждения распространения НАТО в этом регионе. Только 10% опрошенных считают, что Россия стала участником грузино-южноосетинского конфликта для того, чтобы включить в свой состав Южную Осетию и Абхазию. Еще меньше (6%) полагают, что для того, чтобы упразднить режим президента Грузии Михаила Саакашивили. Интересно, что две трети россиян (63%) совсем не против того, чтобы Абхазия и Южная Осетия вошли в состав России в случае обращения этих республик с такой просьбой к российскому руководству. За то, чтобы отказать в просьбе, высказались лишь 16% опрошенных россиян.

Иллюзий относительно того, каким образом будут развиваться отношения между Россией и странами Запада после грузино-южноосетинского конфликта, россияне не строят. Так, 48% полагают, что постепенно все будет спущено на тормозах, и отношения России с Западом вернутся к тем, которые были до инцидента. А 35% считают, что Россию ожидает напряжение в отношениях и новый виток холодной войны.

Опрос ВЦИОМа проводился 16-17 августа в 140 населенных пунктах в 42 областях, краях и республиках России. Было опрошено 1,59 тысячи человек.

Полтавська міськрада ухвалила встановити пам'ятник Івану Мазепі

Депутати Полтавської міської ради сьогодні на позачерговій сесії ухвалили рішення про установлення пам'ятника гетьману Івану Мазепі на Соборній площі в Полтаві.

Як передає кореспондент УНІАН, за дане рішення проголосувала 28 із 42 присутніх депутатів.

Голова Полтавської обласної державної адміністрації Валерій АСАДЧЕВ, також присутній на сесії, повідомив депутатам, що на спорудження пам'ятника надійшов 1 млн. грн. держсубвенції згідно з указом Президента про святкування 300-річчя Полтавської битви.

В.АСАДЧЕВ закликав депутатів проголосувати за спорудження пам'ятника, щоб мати можливість використати держсубвенцію також на поліпшення інфраструктури міста.

Як повідомлялося, раніше планувалося встановити пам'ятник І.Мазепі на Полі Полтавської битви поряд з пам'ятником Петру І і королю Швеції Карлу ХІІ.

В середу 13 серпня інспектор Київської екологічної інспекції Мар'ян Якубовський опломбував будівельну техніку компанії Вагіфа Алієва, яка в прибережній рекреаційній зоні Микільської Слобідки за повної підтримки київського міського голови Черновецького планує збудувати три хмарочоси.

"Ми призупинили будівництво – опломбували бурову машину та дизель-генератор, – розповідає Якубовський. – Адже проект навіть не пройшов державної екологічної експертизи. Крім того, незрозуміло, як взагалі могло вийти, що рекреаційну землю віддали під будівництво. Це пряме порушення Водного кодексу. Якимоcь чином за документами Русанівська протока...стала річкою Десенкою. Хитрість допомогла скоротити відстань прибережної захисної смуги. У маленьких річок охоронна зона значно менша, ніжу у великих. У Дніпра вона за законом – 100 метрів, а в малих річок – 25-60".

В інтерв'ю газеті "24" "Забудовники потоплять Київ" Якубовський розповів і про інші екологічні загрози місту.

Газета "24" детально розповідала про боротьбу мешканців Слобідки із незаконною забудовою – можливо, цей досвід буде цікавим іншим.

Незаконність будівельних робіт, нарешті, визнала і прокуратура.

Тиждень, що минув, виявився настільки вдалим для борців із незаконними забудовами, що навіть "Газета нашого района (Дарница, Березняки, Русановка) " вийшла з першою шпальтою "Мы прогнали бетономешалки. Жители пока побеждают". Крім Слобідки, йшлося ще про конфлікт на вулиці Будівельників, 30 та на Березняківській, 36.

Не знаю, як за цими двома адресами, але "перемога" на Слобідці тривала не довго. Люди Алієва позривали пломби "екологів", начхали на прокуратуру – і продовжують роботи. Єдина інформація, яка є доступною для мешканців Слобідки – це попередження на паркані, що заходити на буд майданчик не можна, бо там "злі собаки."

Собаки" у Алієва і дійсно злі. Подейкують, до речі, що його партнером у забудові є сумно відомий Фірташ, а зв'язки останнього – добре відомі і залишають мало шансів в тому, що Слобідка зможе вистояти.

Ділова преса неодноразово писала про партнерські зв'язки Фірташа та Алієва. Про це згадувала і "Українська правда".

Забудова Русанівської протоки на Слобідці, власне кажучи, розпочалася з появи там ресторану "Золотий берег", який в столичній бізнес-еліті позиціонується як ресторан Фірташа. Все це, рівно як і нещодавня інформація про грандіозні будівельні плани Фірташа на південному-заході Києва вселяє підозри, що партнерство Алієва та Фірташа поширюється і на знищення рекреаційної зони на Слобідці.

Медіа-експерти вже неодноразово звертали увагу на зашкально чорнушний характер новин каналу "1+1". Про це, зокрема, писав Вахтанг Кіпіані в "Кореспонденті" та Наталя Лігачова на "Українській правді". Щойно я отримав моніторинг вечірнього (19-30) випуску новин ТСН. Якщо хтось хоче, не приведи Господи, повіситись, а духу бракує, зробити останній крок у вічність дозволить продукт пані Катеринчук. І чому ми дивуємось, коли читаємо результати соціологічних досліджень (служба Копатька), згідно яких українці є найбільш песимістично налаштованою нацією в СНД.

Отож, так в понеділок виглядав світ в очах кореспондентів ТСН.

Вогняна стихія перебрала у водної. Горить Харківщина, підпал.

Лісові пожежі на Дніпропетровщині, Луганщині, Полтавщині. Пожежа через підпал стерні.

Пожежа на Чернігівщині. Головна версія, через стрільби на полігоні. Військові заперечують, вони гасили пожежу. Загинула людина. Згоріли 20 будинків.

Протриматися з вогнем ставить завдання МНС. Температура до 36 градусів.

На Карибах стихія забрала життя близько 50 людей.

Росія не може назвати дату виводу військ. Грузія вимагає обміну полоненими, всіх на всіх. 133 загиблих з боку Грузії. В Грузії влада і опозиція єдині, Грузія повинна вступати до НАТО. Російські танки чавлять поліцейські машини грузинського блокпосту.

Німецька пара каталися на літаку, впали на високовольтні лінії.

Маски шоу в Києві. Спец-підрозділ "Беркут" зруйнував автостоянку. Виконав розпорядження суду.

В Пекіні Україна здобула ще 2 бронзи на Олімпіаді.

За 2 роки головний стадіон України набуде нового вигляду – заявляють німецькі підрядники.

Битви за землі – почастішали. Намивають рукотворні береги з піску і будують котеджі. За законом це заборонено. Вартість 25 млн. доларів.

Зерновий бум. Цього року Україна може експортувати 17, 5 млн. зерна. На зерні знову зможуть заробити трейдери, а не аграрії. Елеватори переповнені.

Битва за врожай – набуває воєнної компанії. 2 комбайни підірвали гранатами. На Кіровоградщині. Фермери – категорія ризику. Вбили фермера.

Землю в селах роздаватимуть безкоштовно, в 500 селах, які вимирають.

Вчителі – до зброї. Вчителю дозволили носити зброю в Техасі.

Кожен 14 українець відчув на собі міліцейські катування.

ДТП на українських дорогах. Загинуло 34 людей.

Діти відпочивають в Криму з постраждалих районів. Деякі діти відмовляються – допомагають батькам. Збирають гриби.

Собаки за здоровий спосіб життя. Хмельниччина.

Слава Богу, нікого не загризли.

Канцлер Німеччини Меркель, як і французський президент Саркозі, несе відповідальність за агресію Росії в Грузії. Це двійко вражених русофілією безвідповідальних європейських політиків на саміті НАТО в Бухаресті де-факто від імені Путіна наклали російське вето на ухвалення позитивного рішення щодо приєднання України та Грузії до Плану дій щодо членства в НАТО. Росія сприйняла це як слабкість альянсу та згоду Старої Європи на виконання Москвою поліцейських функцій на пострадянському просторі. Меркель і Саркозі розв'язали Путіну руки.

Цікаво, що між мюнхенською позицією Саркозі-Мекрель і нападом Росії на Грузію пройшло ще менше часу, ніж між мюнхенською ганьбою Чемберлена-Даладьє та розчленуванням Чехословаччини Гітлером.

Із архіву. Як гадалося, так і сталося

Ввечері Меркель багато думала про Путіна. Вночі їй снилися Мюнхен, Гітлер та Чемберлен з Даладьє

Чесно кажучи, це я так лише думаю, що від постійних думок про Путіна та про те, як догодити Москві у Бухаресті, пані Меркель так чи інакше просто таки мають примаритися британський та французькі прем'єри кінця 30-х років, відповідно Чемберлен та Даладьє. Погодившись залишити Чехословаччину сам на сам з реваншистською Німеччиною, ці двоє думали, що такий щедрий подарунок задовольнить реваншистські апетити Гітлера. Вони не хотіли його дратувати. так само, як тепер, пані Меркель, згідно повідомлень західної преси, не хоче нервувати Путіна.

Історія дуже швидко довела короткозорість Чемберлена та Даладьє. Вже за півтора роки після Мюнхену Париж розпластався під німцями (привіт і Вам, пане Саркозі, до речі), а на Лондон градом посипались німецькі бомби.

Я зовсім не хочу, упаси Господи, ототожнювати Путіна з Гітлером, а Росію з нацистською Німеччиною. Але деякі паралелі є очевидними. Росія, як і Німеччина, внаслідок геополітичного приниження переживає постверсальський синдром. В Росії, як і в Німеччині 30-х років, зазнала поразки демократія, і запроваджено хоча ще й не тоталітарний, але досить жорсткий авторитарний режим. Відбувається мілітаризація держави і суспільства, і я б радив нашим нейтралістам порівняти військовий бюджет Росії з державним бюджетом України і хоча б трошки "пораскинуть мозгами" над проблемою нашої національної безпеки. Нарешті, зовнішня політика Росії так само носить реваншистський характер, а російські політики в душі своїй вважають Україну таким же непорозумінням, як німецькі свого часу – Чехословаччину чи Австрію. І Росія виступає проти вступу України до НАТО не тому, що такий вступ загрожує її безпеці, а тому, що він носить глибоке символічне значення, бо ставить жирну крапку в реченні "Україна не Росія".

Відмовити Україні в ПДЧ – це значить, потурати російським апетитам. "Не дратувати Путіна" в даній ситуації – це значить дати йому сигнал, що Європа згодна з тим, що Україна залишається в сфері впливу Росії, і що Путін з Медведєвим – це такий собі наряд геополітичної поліції, яка тут за нами має наглядати. Така політика в історії дипломатії називається мюнхенською.

Сподіватися, що Путін за це віддячить Європі, що російська експансія зупиниться на західних кордонах України – це помилка, і сама Німеччина через це ще пошкодує, хоча можливо тоді там буде вже інший канцлер.

Росія подолала психологічний бар'єр. Вона морально, політично і ресурсно готова напасти на Україну в будь-який момент. Привід – знайдеться. Озброєна до зубів Росія – найголовніша зовнішня загроза безпеці України, причому не гіпотетична, не віддалена, а реальна, наявна вже сьогодні. Така сама, якою нацистська Німеччина була для Чехословаччини, Австрії, Польщі. До речі, за версію Геббельса, хто забув, 1 вересня 1939 року саме Польща "напала" на Третій рейх.

Не можна сказати, що агресія Росії щодо Грузії відкрила Америку. Наміри Кремля щодо України очевидні давно. Просто відтепер стало значно ширшим коло людей, яким з очей спала полуда, і які побачили роззявлену на Україну пащеку російського ведмедя.

Військовий бюджет Росії на наступний рік – 50 мільярдів доларів. Це трохи більше!, ніж державний бюджет України в цьому році! "Украине предстоит нечто подобное происходящему в Грузии и Южной Осетии", – відверто заявляє кремлівський геополітик Дугін.

1

Читать дальше...

На жаль, вихід Україні із СНД, до якого нас закликала Грузія, є нереалістичним: він не може бути проголосований у Верховній Раді. Хоча, питання, чи є Україна членом Співдружності де-юре, контраверсійне: наша держава не підписала статуту СНД.

Втім, яка в біса різниця! СНД повністю дискредитувало себе як імпотентне, ялове, ні до чого не придатне утворення, яке існує під російським контролем для того, щоб тішити російські ж імперські комлекси.

Ну от ситуація. Росія, одна держава СНД, напала на Грузію, іншого члена СНД. А в СНД "на всіх язиках все мовчить". Жодної заяви жодного керівного органу! А чого ще чекати від цих самих органів, які нещодавно з легкої руки Путіна було нашпиговано вихідцями з КДБ?!

Тому правильно зробила Грузія, що вийшла з СНД. СНД – нах!

PS

Щойно в "Газете.ру" прочитав, що Росія вже собачиться навіть з Білоруссю. Московський посол неначе якогось хлопчиська відчитав Лукашенка. "Россия "в недоумении" из-за позиции Белоруссии по Грузии

Посол России в Белоруссии заявил во вторник, что Москва не понимает, почему ее западный сосед, официально являющийся близким союзником России, не выразил открытой поддержки Кремлю в конфликте с Грузией.

"Мы находимся в некотором недоумении скромным молчанием белорусской стороны. Вы должны выражаться более ясно по таким вопросам, коль скоро мы являемся членами Союзного государства", – заявил Александр Суриков.

Он также обвинил Белоруссию в том, что она даже не предложила России гуманитарной помощи для людей, пострадавших во время конфликта и оставшихся без крова.

"Что касается нас, мы всегда поддерживали и защищали Белоруссию", – сказал Суриков.

Ранее глава МИД Белоруссии лишь призвал стороны прекратить огонь и начать переговоры".

http://www.gazeta.ru/news/lenta/2008/08/12/n_1255944.shtml

... "Сейчас нацисты пытаются закрыть русские школы и заблокировать деятельность филиалов российских вузов, в дальнейшем же, если их не остановить, они перейдут к прямому насилию...

... Майданная власть в Севастополе является оккупационной в полном смысле этого слова. Назначенные ею гауляйтеры ведут себя как коменданты армии захватчиков...

... Националистический режим требует от гауляйтеров в Севастополе еще более активизировать русофобскую политику для нанесения севастопольцам как можно более чувствительных ударов, унижения их достоинства, стирания памяти о подвигах предков... Это должно морально сломать горожан или заставить их уехать....

... Уже звучат голоса майданных идеологов, предлагающих целенаправленно заселять Севастополь преданными идеям "оранжизма" выходцам из Галичины и материально поощрять их многодетность, что заставляет опять вспомнить Косово, которое все оккупанты целенправленно заселяли албанцами...

... В Белом доме понимают, что что даже в гипотетическом случае вывода ЧФ "оранжевым" не удастся удержать город, сделать его жителей бессловесной биомассой эксперимента по фашизации страны."

Вся ця маячня під заголовком "Третья оборона Севастополя" оприлюднена в газеті "Республика Крым" за підписом Дмитра Табачника. Для тих, хто не знає, хто це такий, зазначено, що "доктор исторических наук, профессор". Забули додати, що ще полковник, хоча, здається, нахабно привласнені полковничі погони з нього зірвав ще Кучма.

Кучма свого часу позбувся Табачника, але потім дозволив Януковичу його підібрати. Янукович лише виграв би, якби подібно Кучмі очистився від зоологічного українофоба, який ідеологічно може вписатися хіба що до Вітренчихи.

Справедливості ради зазначу, що зацитована тут глибоко наукова праця "проффессора" Табачника вийшла друком ще 24 липня, до початку російсько-грузинської війни, але по суті це нічого не міняє. Деякі регіонали, як я зрозумів, готові очищати Севастополь від "українських гауляйтеріів", і єдине, чого їм бракує, так це відповідного сигналу з Москви.

А щодо "українізації Криму та Севастополя", то, перебуваючи в Великій Ялті, я, звичайно, намагався знайти бодай якісь її ознаки і, о жах, знайшов. В одному з ресторанів на власні вуха чув, як пісню з україномовного репертуару Ані Лорак нахабно дозволив собі якийсь лабух – очевидно, це і був хтось з "нацистів-оранжистів". Втім, заспокоїла стаття в газеті "Ялтинский вестник" під заголовком "С русским языком в Ялте все нормально". Правда, матеріал написав звичайнісінський кримський журналіст. Та куди курячому мозку репортера до професорського інтелекту Табачника, який претендує на роль головного ідеолога Партії Регіонів?