Вижив, а значить ще повоюємо...
Два роки...
Рівно 2 роки тому, 17.02.23 о 16:45 мої хлопці доповіли по рації "Шустрий- 200".
Доповіли, але самі продовжили реанімувати мене і мого товариша, який був "легший".
Кірюха займався правою ногою, яка нижче коліна була зламана і вирвано було шматок ноги (рівняв і накладав шину), а Сліп займався пахом, де осколками від гранати було перебито пахову артерію...
Врятували!
Півтори години тривала евакуація з острова на "велику землю" в Херсонську обласну, де мені на праву ногу поставили АЗФ а на лівій намагались зшити мою артерію.
Після цього були евакуація в Миколаїв. Там хотіли ампутувати ного, але я не дався (і Слава Богу).Звідти в Одесу. В Одесі найдовша 5тигодинна операція лікарем, в якого сьогодні до слова (теж) День народження. З Одеси поліцейським гелікоптером дякуючи Євгеній Жуков мене доставили в Київ.
14 операцій. Візок. Милиці...
Сьогодні я вже більш менш ходячий, хоча поки ще не бігатєльний!)
Я хочу сказати "ДЯКУЮ" кожному, хто доклав зусиль до того, що я живий.
Моїм бойовим побратимам, котрі не філонили на заняттях з тактмеду, лікарям і медсестрам з клінік, де я лежав!
Моїм рідним і близьким, які натерпілися від мене і моїх вибриків, поки я був прикутий до ліжка!
Кожному, хто написав, подзвонив, зайшов провідати!
Дякую Вам!
Без Вас би мене не було!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
