22 квітня 2025, 12:00

Побиття військових

Погана тенденція назріває.

Збройні сили України мають захищати українців від загарбників і ще й захищатися від тих самих українців в тилу.

Це не приведе до добра.

Конкретно в моєму випадку: після поранення я не можу бігати (чит "втікати"), ані битися.

В мене в тілі шунти, і один неправильний рух може привести до внутрішньої кровотечі.

Смерть настане секунд через 30 і ніхто й не зрозуміє від чого.

Я проти самосуду, але в даному випадку нехай краще мене двоє арештовують, аніж шестеро несуть.

P.S мій допис не є призивом до насилля і відображає тільки мою суб'єктивну думку!

Доповідь закінчив.

Старшина 1ї статті, Якімчук. 🫡

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про МИР

Трохи аналітики: Я вже не військовий. Коли ним стану- невідомо. Лікарі сказали: відновлення від 2х до 5ти років. Сподіваюсь звісно що скоріше...

Висновок

Я казав, кажу і буду казати: нам своє робити! Політична ситуація в світі і в Україні показує нам, що ми єдині в нашій боротьбі! Так, в нас є ситуативні союзники, але по великому рахунку для них це лише бізнес...

Думки ветерана.

Як ветеран, думку якого розділяють більшість моїх побратимів, хочу висловитись про події, які відбуваються зараз в світі і в Україні загалом...

Вижив, а значить ще повоюємо...

Два роки... Рівно 2 роки тому, 17.02.23 о 16:45 мої хлопці доповіли по рації "Шустрий- 200". Доповіли, але самі продовжили реанімувати мене і мого товариша, який був "легший"...

Привітання.

Бажаю міцного здоров'я Шановні читачі УП. Мене звати Якімчук Павло. Я ветеран 73го Морського центру ССО ЗСУ. Сьогодні я хочу представитись вам і трішки розказати про що буде мій блог...