Універсальний спосіб розв'язати ''Гордіїв вузол'' – розрубати його

Дивна закономірність: як тільки до нас впритул наближається ПДЧ – одразу виникає політична криза. У європейських чиновників з'являється привід, щоб нам відмовити, або перенести вирішення питання.



От і зараз здавалося, що на фоні Грузії ПДЧ нам дадуть. Але тепер, перечитавши інтерв'ю різного рівня європейських посадовців, знову виникають сумніви щодо цього.

Наша політична еліта, яка уже давно нагадує криловсько-ляфонтеновських "лебедя, рака та щуку", в останній час асоціюється тільки із "дружнім колективом" павуків-тарантулів у банці. Така "позитивна" трансформація стосунків у середовищі можновладців свідчить лише про одне: в черговий раз, як у період Руїни, старшина "здала" козаків та посполитих в ім'я власних, як правило, доволі прозаїчних інтересів. Нажаль, ситуація погіршується і тим, що і тоді, і зараз правлячий клас не має спільної мети, ірраціонального бажання владарювати у своїй країні через державний механізм. Саме тому його представники роздирають владний простір на сегменти, замість того, щоб солідарно в ньому домінувати.

Перманентне протистояння, яке виникає в елітному середовищі, щоразу екстраполюється на суспільство. І саме тому, насамперед через соціологічний матеріал, можна на власні очі оцінити ставлення громадськості до постійного "броунівського руху" нагорі суспільної піраміди: що на заході, що на сході країни воно негативне. Люди прагнуть стабільності. Політичної, соціальної, економічної. Щорічні мікроперевороти їх утомили. І на цей імпульс "низів" нарешті повинна відреагувати еліта. Бо суспільний запит уже сформовано, йому необхідно дати адекватну відповідь.

Як відомо, універсальний спосіб розв'язати "Гордіїв вузол" – розрубати його.

За сучасних обставин це передбачає створення нової системи політичних і владних координат, яка б забезпечувала стабільність елітного середовища, а значить і політичного поля в цілому.

Тож Україні потрібні інституційні зміни. Тільки у такий спосіб можна дати відповідь на виклики, які стоять перед державою і перед елітою насамперед.

Один із способів, яким можна досягти зміни інституційної парадигми за сучасних умов може бути проведення повноцінної конституційної реформи. Тобто прийняття нового Основного Закону.

Нова Конституція, звичайно, не панацея. Проте, якщо у ній закласти вірні системи стримувань і противаг, а також максимально деталізувати процедури – то надія є.

Про що йдеться? У новому Основному законі потрібно деталізовано закріпити повноваження:

1) Президента;

2) Верховної Ради;

3) Кабінету Міністрів;

а також, зафіксувати:

4) Нову структуру судової гілки влади;

5) Нову виборчу систему;

6) Спосіб призначення керівництва центральних органів виконавчої влади і таких, що мають спеціальний статус

7) Впровадження реального, а не фантомного місцевого самоврядування.

Причому, деталізація функціонування державних інститутів у тексті Основного Закону повинна бути максимальною. Це потрібно для того, щоб вони у своїй діяльності керувалися виключно нормами Конституції, а не спеціальними законами. Логіка цього проста: ліквідація спокуси для гравців змінювати "правила гри" в процесі.

У зв'язку із цим виникає запитання про модель, яка була б оптимальною для України. Якщо коротко і схематично, то модель може бути такою:

1. "Змішана" форма державного правління. Баланс повноважень між президентом і парламентом повинен бути приблизно таким, як у сусідній Польщі.

2. Вищий орган в системі виконавчої влади – по-справжньому колегіальний Кабінет Міністрів, сформований на основі парламентської коаліції. Причому у всій структурі виконавчої влади політична й адміністративна функції повинні бути відділені. У контексті цього – запровадження інституту державних секретарів. Міністри несуть політичну відповідальність за реалізацію так званих "сферних політик" у своєму секторі.

3. Збереження пропорційної виборчої системи, вдосконаленої так званими "відкритими" списками. Ліквідація імперативного мандату, як антидемократичного інструменту, характерного для фашистських режимів. Прохідний бар'єр для учасників виборів повинен бути не вище 4%.

4. Нині діюча судова система себе дискредитувала. Її потрібно змінити. Матрицю можна запозичити у будь-якій європейській державі. Усі кандидатури для призначення на посади в судові інституції або звільнення з них повинні проходити через орган громадянського суспільства. Доцільно було б ліквідувати окремо існуючий Конституційний Суд, створивши відповідну палату в складі Верховного Суду.

5. Гарантування реального місцевого самоврядування з реалізацією принципів субсидіарності й повсюдності з відповідною бюджетною підтримкою. У контексті цього – формування Міністерства внутрішніх справ європейського зразка. Воно повинно здійснювати регіональну політику, координувати діяльність центральних органів виконавчої влади й місцевого самоврядування, контролювати додержання ними законодавства. Поліцейські функції повинні виконуватися відповідною комендатурою, що є складовою міністерства.

6. На часі й ліквідація атавізму сталінських часів – загального нагляду прокуратури. Було б доречним зробити прокуратуру підрозділом Мін'юсту.

7. Боротьба з корупцією так само присутня "в меню" суспільних запитів. У інформаційному просторі неодноразово лунав рецепт: "Бюро національних розслідувань", таке собі українське ФБР, – спеціальний орган, який би займався виключно боротьбою з корупційними проявами. Однак, тут повинна бути закладена дуже ефективна система балансів й контролю з боку громадянського суспільства. Якщо такої винайти не вдасться – краще не народжувати нового "монстра". Щоб із нього раптом не вийшло новітнього НКВД.

8. У перехідних положеннях до нової Конституції повинні міститися норми, які б забороняли вносити до нього зміни на найближчі десять років. По закінченню терміну, закласти звичайний порядок змін до Основного Закону (конституційна більшість разом із висновком вповноваженого конституційного органу і повторне голосування).

Цей виклад звичайно є швидше акцентуванням проблем, які потрібно розв'язати правлячій еліті, щоб бути адекватній сформованим суспільним очікуванням. Ключове ж повідомлення до еліти звучить і з екранів телебачення, і з газет, і з радіо: потрібні нові правила гри на політичному полі й суворе дотримання цих правил! Їхня інстуціоналізація через нову Конституцію – це лише один із шляхів. Можна спробувати й інші: закласти традиції, укласти "Великий договір" тощо. Головне, щоб у правлячого класу воля до цього була.