"Мегакоаліціада". Сміх крізь сльози
Звернення двох найпотужніших політичних гравців українського політикуму, зроблене у День Святої Трійці, у мене викликало приступ сміху... Так би мовити, зі "сльозами на очах".
Було враження, що по внутрішньому каналу піонерського табору "Дружба" у рубриці "Дела сердечные" було передано звернення "піонера Віті", про те, що спромігся здійснити принциповий вчинок "и прекратить неподобающие высокому званию пионера отношения с пионеркой Юлей", а вона у відповідь: "Моя честь не задета! Хотя он первый начал приставать".
Ну як по-іншому, з точки зору здорового глузду, оцінити відносини між поки що лідерами електоральних симпатій глядачів всеукраїнського національного блокбастера "Шлюб-3. Втеча нареченого"?
Як довго, замість нормального відкритого політичного процесу, буде відбуватися залаштункова "возня", перипетії якої можна в загальних рисах осягнути лише після скрупульозного аналізу виступів на сцені акторів-спікерів? Невже не зрозуміло, що Пакт еліт, нова політична конфігурація, не ліпляться на "Полі дурнів", на якому кожен Буратіно потайки від усіх зариває у ямку свої дивідендики з потаємною мрією одержати "дивідендища"?! Адже завжди, навіть при повній "таємниці внесків", знайдеться Котик Базіліо і Лисичка Аліса з відомими наслідками їхньої діяльності.
Тож, що ж було в цій новій спробі здійснити "Великий договір" не так?
Насаперед, почали, як і завжди, не з того. Було потрібно рухатися в логічному і послідовному, зрозумілому не тільки для суспільства, а й для соратників (це не зайве) руслі:
Перший крок. Задекларувати у вигляді якогось Меморандуму свої наміри. У ньому був би месидж і для суспільства, і для політичного класу і для квазі-елітних угруповань.Семантика документу проста: Економічна криза вимагає неординарних і відповідальних кроків. У межах діючої конституційної моделі це здійснити неможливо. Так само заважає політичне розшарування на політичний Схід і політичний Захід. Висновок: потрібно об'єднуватися політично і змінювати матрицю влади. Передбачається, що на найближчі 10 років політично стабільною може бути парламентська модель. Ось вона і пропонується.
Другий крок. Презентація Конституції – нової системної матриці – еліті та суспільству. Потім незначна корекція "за наслідками суспільного обговорення".
Третій – солідарне голосування у Верховній Раді перед поданням для Конституційного Суду.
Четвертий – презентація "Великого договору" (тобто Пакту двох найбільших у політикумі елітних угруповань). Демонстрація для всіх зацікавлених сторін не тільки програмних пріоритетів, але й розподілу сфер впливу.
П'ятий – Голосування більше 300 голосів нової Конституції.
Шостий крок. Реалізація положень Договору за новою владною матрицею: обрання Президента у Верховній Раді, обрання Прем'єр-міністра, спікера тощо за подальшим розподілом посад, тобто "зон відповідальності".
Ну так, у загальних рисах, можна було б спробувати провести цей процес. Не потрібно постійно боятися "засвітки"! Нехай критикують і політики, і експерти, і медіа, але "караван іде"...
Хоча у випадку з нинішнім вітчизняним політбомондом ця хронічна утаємниченість має своє банальне пояснення: все одразу впирається у розподіл посад, доступу до ресурсів тощо. Ну це теж справа не зайва, вона є "вічним двигуном" політичної діяльності. Але, потрібно, як кажуть, і про людей думати, або хоча б робити вигляд, що думають.
Ну як можна було навіть заїкнутися про самопролонгацію власних владних повноважень?! Це що на міжнародну опінію взагалі уже ніхто уваги не звертає? Типу "всё порешали"?!
Ну якщо створили "Мегаблок" – що за страх перед виборами? Навпаки, потрібно було силу й впевненість демонструвати. Зібралися ж подолати політичний розкол країни. Так хто ж таким політичним велетням може завадити?
Обмеження свободи слова на конституційному рівні, які збиралися зробити вожді об'єднавчого процесу, взагалі не коментую. Для цього є дуже підходяща фраза Швондєра із булгаковського "Собачого серця": "Это какой-то позор...".
Насправді можна до безкінечності перераховувати великі й малі прорахунки, які в кінцевому випадку призвели до того, що черговий проект ПРіБЮТа в кінцевому випадку злився в унітаз. Політикум сьогодні завмер в усвідомленні – далі вибори, далі війна... Причому всіх проти всіх. А що на це скажуть панове фінансові донори? Здається, що їм сьогодні випаде можливість насправді УСЕ вирішувати.
