Чому американська допомога важлива для України: мій особистий погляд
Хочу поділитися власними роздумами щодо нещодавнього призупинення реалізації програм, які фінансуються з американських державних коштів, а також перспективи виходу США з Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) та припинення її фінансування. Ця ситуація вже впливає на багатьох у громадському секторі України, зокрема на колег, які роками докладали зусиль, аби медична, соціальна чи освітня сфера розвивалися й ставали більш доступними для всіх.
Призупинення більшості програм, що фінансуються США, зокрема USAID, NED, NDI, IREX та іншими установами, стало серйозним викликом для громадських організацій, медіа й урядових структур в Україні. Десятки критично важливих ініціатив – від підтримки первинної ланки охорони здоров'я та профілактичних заходів до розбудови інфраструктури, захисту прав внутрішньо переміщених осіб і забезпечення шкіл бомбосховищами – наразі перебувають під загрозою невизначеності, і все, що будувалося роками, може бути зведено нанівець. Це не лише ставить під сумнів подальший розвиток уже започаткованих проєктів, а й створює додаткове навантаження на персонал організацій та найуразливіші громади, які покладаються на міжнародну підтримку.
Посилює занепокоєння й питання можливого виходу США з ВООЗ. Адже Всесвітня організація охорони здоров'я – це не просто міжнародна бюрократична структура, а надійний партнер, який довів свою ефективність у реалізації програм вакцинації, формуванні мобільних бригад, забезпеченні сучасного медичного обладнання та підтримці медичних фахівців. Якщо США припинять фінансування ВООЗ, це створить нові виклики для системи охорони здоров'я України, адже саме завдяки міжнародним внескам і координації через ВООЗ українські лікарні отримували ресурсну підтримку, а пацієнти – доступ до базових та спеціалізованих послуг.
Іноді, коли обговорюють припинення такої допомоги, лунають думки, що це "не так уже й важливо". Проте, як влучно зауважив у своєму пості громадський діяч Валерій Пекар:, "Це якась суміш вкрай низького інтелекту, нульової емпатії, вміння радіти лише тому, що у сусіда корова здохла, і нестримного бажання вистрілити собі в ногу, щоб ненависним бюрократам зробити гірше". Такі заяви "про неважливість" ілюструють недалекоглядність і відсутність розуміння масштабів роботи, яка ведеться завдяки міжнародній підтримці.
За довгі місяці та роки в процесі впровадження грантових проєктів формувалися справжні експертні команди, які об'єднували фахівців із різних сфер. Усі вони працювали з однією метою: зробити нашу систему охорони здоров'я та соціального захисту більш стійкою й сучасною. Зараз ці люди опиняються в стані невизначеності, а саме вони становлять фундамент, без якого проєкти просто припиняють існування.
Ще один аспект – це економічний ефект. Коли організації, які фінансуються коштоміноземних грантів, призупиняють роботу, одночасно падає платоспроможність тих фахівців, які в них залучені. У час війни це означає меншу купівельну активність, а отже, й удар по місцевому бізнесу, спроможності поповнювати бюджет податками, зменшення можливості донатити на перемогу. А головне – в умовах постійних викликів ми втрачаємо дорогоцінний час і ресурси: проєкти стають на паузу, а згодом відновлюються значно складніше, бо доводиться розпочинати набір і навчання нових кадрів майже з нуля.
Я пишу це для того, аби кожен, хто вагається щодо важливості міжнародної підтримки, побачив реальну картину. Призупинення фінансування – не просто формальність чи суто технічний момент. Для багатьох це реальна загроза залишитися без можливостей допомагати пацієнтам, громадам, школам і лікарням. А потенційний вихід США з ВООЗ ще більше ускладнює ситуацію, адже це вдарить по глобальній системі охорони здоров'я, зокрема і в Україні.
Саме в синергії з міжнародними донорами нам вдається запускати ті важливі процеси, на які роками не вистачало ресурсів. Сподіваюся, що найближчим часом ми всі зможемо продовжити рух уперед – для нашого спільного здорового майбутнього.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
