Добрими справами можна прославитися

Вибори – це прекрасний час, коли фінанси більш-менш чесно перерозподіляються в суспільстві. Заробляють студенти, пенсіонери, вчителі; в бідних селах з'являються нові дороги, майданчики. Не зайвими будуть і подарунки виборцям – "гречка" знадобиться в часи фінансової скрути.

Одна прикрість – українське законодавство чомусь нехтує цими соціальними благами і забороняє так званий "підкуп" виборців. І якщо раніше лише несвідомі журналісти обурювалися кандидатською активністю, то тепер і служителі феміди вирішили створити пару прецедентів.

Так, минулого тижня Одеський Апеляційний адміністративний суд встановив, що кандидат у депутати по мажоритарному округу N140 Давид Жванія підкуповував виборців, і відповідне попередження винесла ЦВК. Між іншим, суть підкупу полягала всього лише в тому, що школярам видали якісну шкільну форму – можливо, вперше за багато років батьки не хвилювалися, де взяти на неї кошти. Ось, до речі, ця форма:

Крім того, кандидат попіклувався і про інших жителів округу:

Пенсіонерами подарували теплі ковдри



Шкільним закладам – різноманітні сертифікати (на хімічний клас, наприклад)



Однозначно, такі добрі справи – це позитив для округу, адже люди втомилися чекати на нормальну державну підтримку, і подачки, тобто подарунки, раз на п'ять років – це найкраще піклування про електорат.

Незрозуміло тільки, чому факти справді добрих справ приховуються кандидатами – не тільки ж в Одеській області. Наприклад, заявлене рішення суду команда Жванії назвала поверхневим: "По-перше, в день, який вказаний стороною заявника як часовий проміжок, у який Жванія нібито вручав шкільну форму учням школи, він взагалі перебував за межами Одеської області. І факт передачі форми кандидатом судом не встановлено. По-друге, саме формулювання заявника про підкуп виборців у даному контексті звучить трохи дивно. Якщо слідувати логіці заявника, то в Україні з деяких пір учні початкових класів середніх шкіл раптово стали прямими учасниками виборчого процесу і отримали право голосувати".

А міцні хлопці з навушниками, які перебували в актовій залі Овідіопольської районної адміністрації 31 серпня під час зустрічі кандидата Жванії із людьми, взагалі чомусь причепилися до чоловіка, який проводив відеозйомку. Ідентифікувати цих хлопців не виявляється можливим, тому просто і без коментарів викладаю розшифровку файлу, який мені передали. Там теж ідеться про добрі справи – так чого ж їх соромитися? Хвалитися треба, хвалитися!

Оператор (задля безпеки людини, я не буду називати його імені): Здравствуйте.

Міцний хлопець, схожий на охоронця (М.Х.): Переживаешь или что...

О.: Нет я не переживаю, я просто не могу понять что от меня..., в чем...в чем ситуация?

М.Х.: Камеру покажи, камеру!

Другий м.х.: Дай!

О.: Ну, смотрите, но в моих руках.

М.Х.: Я могу посмотреть съемку?

О.: С этой камеры нет.

М.Х.: Чего?

О.: Ну, здесь нет воспроизведения, это цифровая камера.

М.Х.: А что здесь?

Другий м.х.: А зачем ты снимал, скажи мне.

О.: Камера это, ну... на нее нужно карточку подсоединить...

М.Х.: Какую карточку, что ты меня лечишь?

О.: Это цифровая карточка.

М.Х.: Ну и что?

О.: А потому что..., что Вы меня вывели, ну как я снимаю, я здесь живу, я житель Овидиополя, района, Вы что... Смотрите...

М.Х.: Тебя сразу здесь кончить б*** или потихоньку, б***, как, сразу или потихоньку?

Другий м.х.: Колись, колись!

О.: А в чем колоться. Вы не скажете в чем, если не секрет?

М.Х.: Давай, давай!

Другий м.х.: Ну, не разрешена съемка!

О.: Так снимают же камеры, снимают все.

М.Х.: Нету там камер. Вот карта стоит, правильно?

О.: Ну, давайте, хоть сотрите и отдайте камеру.

М.Х.: Хорошо, нет проблем.

О.: Ну, действительно.

М.Х.: Сейчас в райотдел пойдем, сейчас со мной.

О.: Давайте, пойдемте в райотдел, пойдем в райотдел.

Другий м.х.: Геннадий, не надо никакого райотдела...

О.: Это жесткий диск, это и есть жесткий диск, это и есть карточка.

М.Х.: Слушай, что ты мне ерунду лепишь?

О.: Так... включайте.

М.Х.: Тихо, тихо, спокійно. Ну не надо, мы ведь..., спокойно, мы все здесь спокойные люди, у нас здесь...

Другий м.х.: У нас просто... это, очень много позовов, ты понимаешь...

М.Х.: У нас безопасность работает, поэтому...

О.: Ну, так в чем...?

М.Х.: Ты понимаешь мы делаем добрые дела, а нас снимают наши противники, и у нас проблемы...

О.: Понимаю...

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.