20 вересня 2012, 11:30

Бориспіль not-so-lowcost

Пару років тому українцям згодували черговий міф – у нас буде багато лоу-костів, почнемо кататися по світах, і взагалі авіаційна галузь буде серйозно реформована. Але поки що прогрес незначний – кожного разу починаєш із сайту одного-єдиного перевізника. На лоу-кости за минулий рік припадало менше 7% від всіх пасажирських авіаперевезень в Україні.



Лоу-кости – це не тільки питання економії. Це питання доступності і мобільності (особливо для молодих людей), це питання можливості бачити світ, навчатися. Це те, що є в Європі і США. І що дуже потрібне Україні – а не ефемерні "об'єднаність", "добробут", "люстрація".

Це питання формування середнього класу, який "може собі дозволити". Наприклад, подорож. Або, наприклад, автомобіль. Питання лоу-костів, великою мірою, мені нагадує проблему захмарних ввізних мит, які ми маємо на автомобілі. Я не перестаю говорити, що Україна набагато більше отримає для розвитку, якщо скасує ввізні мита на автомобілі.

Для молоді машини за 3-4 тисячі євро, як у сусідній Польщі – це дуже великий стрибок в європейські реалії. Аналогічна проста і ефективна реформа – це зниження аеропортових зборів. Це ніяк не вплине на соціальність бюджету, на зарплати і т.д. – однак дасть можливості побачити світ за адекватні гроші.

Адже не міністри, не президенти, не великий бізнес ставлять вигадані перепони для іноземних лоу-костерів. Одна з причин надзвичайно банальна – зависокі розцінки аеропортів, які роблять невигідними дешеві пасажирські перевезення.

Цим грішать і аеропорти обласних центрів, і "головні ворота" країни – аеропорт "Бориспіль". Іноді цікаво подивитися і порівняти, скільки платимо ми, а скільки за аналогічні послуги платять за кордоном.

Мене, наприклад, дивує, чому процес ренгенування мене і моїх речей (називається це "збір за авіаційну безпеку") в "Борисполі" коштує 4 долари. А берлінському Тегелі аналогічна процедура коштує 0,74 євро (тобто менше, ніж 1 долар, і відповідно в 4 рази менше, ніж у нас). Чи може в Берліні гірша система аеропортової безпеки? Навряд чи.

Чому чашка кави в середньостатистичному аеропорту Європейського Союзу коштує 2-3 євро, а в Борисполі – 50 гривень? Може в нас вища купівельна спроможність, ніж в країнах ЄС?

Це питання жадібності, яке ні до чого доброго не призводить.

Від цієї жадібності програють самі ж аеропорти, в які інвестовано мільйони і мільярди, і які тепер стоять напівпорожніми. В розпал літніх відпусток Віталій Портніков сфотографував Львівський аеропорт – я на фотографії залу вильоту не нарахував навіть 20 людей.

Наприкінці липня УП зробила відео-репортаж в порожньому терміналі D Борисполя – де засняла самих лише прибиральниць. Наскільки мені відомо, ситуація з того часу не занадто змінилася. Здогадайтеся, чому?

Може, Україні потрібні не стільки нові термінали в аеропортах, скільки нові підходи до ведення бізнесу – і зокрема, бізнесу авіаційного?

Рік тому Британію потішили фотографії, на яких принц Уільям із своєю дружиною в Единбурзі реєструються на рейс місцевого лоу-коста. Доступний і якісний сервіс плюс економність – це простий рецепт, якому готова слідувати навіть британська королівська родина. В Україні ж економити "верхи" не хочуть, а "низи" поки що не можуть – їм це просто не дозволено.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Чому деградували українські санкції?

Санкції є не менш важливим інструментом війни, ніж бойові дії. Вони допомагають скорочувати потік військових технологій або технологій подвійного призначення до російського військово-промислового комплексу та зменшувати доходи країни агресора – російської федерації...

Як стати хорошим міністром

Якось моя подруга спитала мене, що б я змінив в міністерстві культури, якби став міністром. Я відповів, що тут не вкластися у два слова, що має бути комплексна історія, і тільки тоді зміни стануть не косметичними, а реальними...

Як вийти з трикутника Карпмана

В ці дні загострилася дискусія щодо "хороших росіян", категорій "свій – чужий", і за подачі Дмитра Золотухіна – рефлексії про замкнутість українців в трикутнику Карпмана (схема "жертва-рятівник-переслідувач")...

Апологія The Gaze Media

Скоро буде рік, як я допомагаю проекту The Gaze Media – як радник Мультимедійної платформи іномовлення. Хоча сам проект публічно існує лише чотири місяці, до цього була підготовча фаза, включно зі зйомками та написанням...

Як вижити в інформаційному хаосі

Пандемія коронавірусу виявила багато неусвідомлених раніше проблем людства, держав та індивідів. Так, чи не найбільш сильний вплив на наше майбутнє матиме інформаційний вплив на людей та їхню поведінку...

Стратегічні комунікації з широко заплющеними очима

Роль інформаційних технологій давно зросла в усіх аспектах нашого буремного життя. Особливо це стосується публічної політики. Неправильна комунікація реформ, недостатність інформації для споживачів, помилкове визначення стратегічних пріоритетів – і навіть хороші ініціативи ризикують потонути в хвилях критики...