Архітектура як ознака цивілізованості
Не так давно активно дискутував з товаришем на ФБ з приводу того, що депутати в своїх програмах не обіцяють якісного освітлення на вулицях. Я марно намагався довести, що це питання належить до повноважень місцевих органів влади і напряму залежить від активності жителів населеного пункту – як вони бачать своє місто, чи здатні вони вимагати від адміністрацій виконання своїх обов'язків. І головне – така активність аж ніяк не має залежати від виборів, це має бути реальний "референдум кожного дня".
Все більше переконуюся, що вибори в Україні мало що можуть змінити, адже більшість населення продовжує вірити в те, що проблеми вирішують тільки депутати-міністри-президенти. Між тим, значна кількість наших негараздів, визнаємо, починається з навколишнього середовища – де ми живемо, що ми бачимо на вулицях, чи комфортно нам купувати продукти, чи викидаємо сміття собі під ноги і т.д.
Для рекламістів ці запитання завжди актуальні, адже вони стосуються і базових основ бізнесу. Своєрідним deus ex machina виступає Концепція зовнішньої реклами (зокрема, в Києві, де успішно реалізовано перший етап), яку попіарю іншим разом:) Для громадських діячів таким засобом поліпшення середовища є протистояння незаконним забудовам, секретним генпланам і т.д. Дуже прикро, що Ігор Луценко зняв свою кандидатуру з виборів, однак ще прикріші виборці, для яких актуальніші серіали по ТВ та обіцянки ситого життя. Здавалося б, ще недавно умовний "гостинний двір" та засмічення міст були одними з найважливіших пунктів порядку денного – а насправді наше юне громадянське суспільство обмежене в рамках декількох сайтів та журналів.
Бізнес теж має опікуватися урбаністикою – як сферою власного проживання. Химерні офісні будови, знищення дитячих садків, жахливі вивіски – стають саме тим помахом метелика, з якого починається наше свідоме життя. Недаремно за кордоном великі компанії витрачають значні кошти на те, щоб створити не тільки красиві офіси, але й вписати їх у міське середовище. А в Києві, здається, тільки ЦУМ – чи не єдина будівля в місті, зовнішній вигляд якої новий власник залишає незмінним, а міняє лише комунікації та інтер'єр. Десь читав, що так роблять в багатьох європейських столицях – архітектурні об'єкти, які вже вписалися в вулиці, міняють лише всередині.
Плюс ще одна цікава річ, яка є нормою для Європи і яка тільки починає впроваджуватися в українській урбаністиці – це відкритість і прозорість процесів будування чи реконструкції. Наприклад, для того ж ЦУМу є спеціальний сайт, куди можна зайти і ознайомитись із тим, що станеться із універмагом після відкриття. Було б добре, якби подібні сайти існували і по інших великих резонансних об'єктах будівництва – від мостів і до торгових центрів.
А то в Києві уже були випадки, коли будували офіційно готель, а потім виявлялося, що це житловий будинок. В результаті, як сьогодні виглядає центр столиці? Руїни біля готелю "Дніпро" – їм уже кілька років. Соцреалізм + пострадянський арт-нуво "по-багатому" ("теплиці" Майдану, скопійовані з Манежній площі Москви, арка, що веде в нікуди) + довоєнна частина Хрещатика. Центральна магістраль позбавлена єдиної композиції, єдиного "духу вулиці".
Чи винні в цьому тільки депутати, чи міська влада, чи жадібні бізнесмени? Чи можуть вирішити вибори проблему нашого середовища (це, до речі, стосується і екологічних питань)? А чи, може, варто активніше вести діалог про власне місто і активно включатися в усі процеси? Бо ми, здається, тільки й можемо, що обговорювати на кухні президента і прем'єр-міністра.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
