Хрестиком чи гладдю?
Я особисто не раз критикував Анатолія Гриценка, але цього разу він проявив неабияку політичну мужність, і за це достойний поваги.
Опозиційні народні обранці вдягнулися у вишиванки і тепер будуть розказувати, які вони національно орієнтовані. Народники, під яких ми бачимо мощний закос, між іншим, не тільки вишиванки одягали, а ще й в народ ходили, народу допомагали і навчали світлому і доброму.
А слабо небідним опозиціонерам профінансувати кафедру української мови чи літератури? Тільки не в КІМО, а десь в Черкасах? А слабо хоч один нормальний законопроект зареєструвати, який би системно вирішив проблему книгодрукування (тільки системно, а не в стилі "на 5 років звільнити від оподаткування")?
В вишиванці кожен дурень може ходити перед камерами. І кричати потім Гриценку, що він непатріот. Особисто для мене він виявився більшим патріотом, бо підняв врешті-решт важливу тему: може, любов до країни не тільки мереживом вимірюється?
Третій абзац мого блогу важливий, раджу перечитати його двічі перед бризканням слюною. Що, окрім вишиванок і загальних фраз, зроблено корисного для держави?
П.С. Ну і як не згадати безсмертне "З якого кінця розбивати яйце – з гострого чи тупого?". Правильну проблему обрали, мо-лод-ці!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
