Роздержавлення – це посилення контролю
Цього тижня знову актуальною стала тема роздержавлення ЗМІ – президент доручив "забезпечити прискорення доопрацювання за участю Національної спілки журналістів України, фахових об'єднань, трудових колективів редакцій проекту Закону України про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації". Головна причина, очевидно, – необхідність звітувати по вимогах ПАРЄ.
Існує багато підстав для того, щоб ЗМІ належали не державі, а колективним чи приватним власникам. Тут і економія бюджетних грошей, і створення рівних умов для всіх учасників медійного ринку, і створення більш прозорого інформаційного простору.
Якось забувається, що для України роздержавлення мас-медіа, особливо регіональних – це також посилення контролю за чиновниками. Відповідно і говорити про роздержавлення необхідно не тільки в рамках банальної передачі майна і активів в руки трудових колективів, але й створення ефективних механізмів для висвітлення життя населених пунктів.
Сьогодні наші чиновники живуть у вигаданому світі, читаючи, в тому числі, муніципальні газети чи переглядаючи муніципальні телеканали – як все добре, сніг прибрано, хліб завезено, швидкі допомоги літають по дорогах. Однак ті самі журналісти, професійно займаючись саме проблемами рідного міста, маючи доступ до відповідної інформації, могли б якісно висвітлювати проблеми, до яких не доходять руки загальнонаціональних мас-медіа.
Відповідно задача роздержавлення – не стільки зекономити гроші, які витрачаються на роздуті штати державних засобів масової інформації, скільки забезпечити ефективну роботу контролерів за діяльністю чиновників. І саме це є первісною задачею: прозорість та відкритість.
Можливо, навіть треба відкинути задачу економії – складно знайти ідеального інвестора на "Урядовий кур'єр" чи "Вісник пенсійного фонду" – і варто зосередитися на редакційних правилах, і незалежному контролю за роботою цих ЗМІ. Роздержавлення в цьому сенсі буде значити не відрізання від фінансування, але надання колективу можливості створювати якісний інформаційний продукт – тобто убезпечити колектив від тиску з боку державних структур.
Адже маємо багато прикладів, коли приватизація державних ЗМІ перетворилася на банальну купівлю активів за безцінь. Водночас приватні ЗМІ охоче продають місце для хвалебних відгуків щодо діяльності наших можновладців. Тому перетворення нинішніх "совкових" газет, радіостанцій та телеканалів на самостійних контролерів за діями чиновників дозволить говорити про справжню прозорість і ефективність.
І саме це мають врахувати всі перераховані експерти при підготовці законопроекту – рішення має бути системним, адже результат вплине на долю всього ринку ЗМІ.
