Два сценарії і чотири вороги
Якщо відкинути романтизм, і просто проаналізувати ситуацію, то для Януковича та його оточення сьогодні залишилося лише два шляхи. Або лівійський: за умови жорсткого протистояння силовиків з населенням – міські бої і фізичне знищення диктатора прямо на вулиці. Просто тому, що людей значно більше, і вони не бояться мєнтів. Або єгипетський – відставка, суд, пожиттєве ув'язнення чи втеча в Бологоє. Це якщо знайдеться хоч один не тупий чиновник в структурі МВД, який зможе зупинити кровопролиття.
Влада зробила занадто багато помилок, щоб отримати шанс на нормальне розв'язання конфлікту. В першу чергу – це залучення найманців-мародерів в Київ та інші міста; це найголовніший і безвідмовний аргумент для будь-якого, навіть для прихильника Януковича – завтра можуть вбити на вулиці просто так, бо міліція захищає Кабмін. Бо міліція тепер не арештовує бандитів, вона арештовує лише тих, хто проривається до Верховної Ради.
Тому як би нам не хотілося, скільки б ми не збирали круглі столи – історія невмолима: інших виходів для влади, яка розпочала терористичну боротьбу з власними людьми, – не існує. Відстріл в центрі міста не зупинить натовп, з кожним днем жертви будуть викликати тільки більшу злість та агресію. Тож виходи лише два: або Каддафі або Мубарак.
Приклад багатонаціональної, полірелігійної, нестабільної Росії оманливий – там силові інструменти направлені проти "інших", а не проти всіх. Українців же скільки не називай терористами – ними не стануть бабусі, студенти, молоді дівчата, сусіди, бізнесмени. Комусь добряче навішали локшини на вуха, скориставшись невисоким IQ.
Нам залишилося подолати додатково лише чотирьох внутрішніх ворогів, яких так вдало використовує армія "доброзичливців":
Сумніви
Час не стоїть на місці, події відбуваються, все рухається вперед. Чим більше ми сумніваємося в правильності шляху – тим важче цей шлях дається. Пройшло три місяці, і ми маємо безліч аргументів щодо того, що інакшого розвитку подій бути не може. Україною керує божевільний фюрер, однак українці не хочуть бути рабами, тож боротьба неминуча.
Хороша чи погана опозиція – немає значення, адже мова іде зараз про наші будинки, наших близьких і наше майбутнє. Годі гуртуватися проти когось чи чогось, настав час боротися за конкретні речі – захист та безпеку. Ця влада втратила легітимність, як тільки привезла першого мародера в місто. Годі сумніватися!
Страх
Одна з тем платних коментаторів – це сіяти страх. На початку Майдану нас лякали туберкульозом, зараз запопадливі знайомі кажуть, що не варто іти на Майдан, адже там небезпечно, погана організація, депутати кидають людей на вогонь. Це пропаганда, яку дуже вдало використали в Росії: ну хто ж піде ризикувати своїм життям заради якихось жителів Садового кільця Москви.
У нас все інакше. Майдан – це величезна структура, якій можна допомагати в межах своїх уявлень про небезпеку: привозити продукти, допомагати раненим в лікарнях. Не обов'язково бігти на передову. І головне – невідомо, де більша небезпека: мародери знаходяться в місті, мародери захоплюють школи і лікарні. Страшно повсюди, тож інстинкт самозбереження має нам казати: треба зробити все, щоб тільки закінчити це криваве правління.
Відсутність координації
Є три опозиційних парламентських фракції, і три лідери. Точка. Ніякої критики на період військових дій. Тільки максимальне сприяння, перейняття відповідальності, самоорганізація та адекватні рекомендації. Ми тільки вчимося захищати свої права, французи теж навчилися цьому не одразу. Чи більше ми будемо демонструвати нашу згуртованість, координованість та підтримку, тим легше буде Кличку, Тягнибоку та Яценюку іти вперед.
Маємо зрозуміти, що тиск іде величезний, небезпека персонального знищення також величезна. В цих умовах необхідно відкинути всі образи і сумніви в лідерстві і сконцентруватися на задачах і відповідальності. Звичайно ж, далі буде складно, повернутися до мирного життя завжди непросто. Але принаймні наших дітей не будуть ґвалтувати на вулицях царственні "оплотівці" – як це відбувається в Чечні.
Доброта
Державні злочинці, які відкрито закликали до насилля, вбивств, порушення законодавства – всі ці царьови, добкіни, кернеси, жиліни, захарченки та інші – мають нести повну і беззаперечну відповідальність по закону. Ці люди мають бути вже сьогодні відлучені від церков, оголошені в міжнародний розшук, щодо них мають бути вжиті найжорсткіші санкції. Ми не маємо себе обманювати, що люди просто "перевищили владу". Це фашисти і садисти, які використовують владу в ім'я своєї некрофілії. Ніяких виправдань, тільки справедливе покарання. Законне, але справедливе. Вони нікого не жаліють.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
