Революція фахівців
Проблема української політики – це не тільки корупція, кумівство, непрозорість та безпринципність. Це також неефективність і непрофесіоналізм людей, які знаходяться на державних менеджерських посадах. Людей, які інтелектуально не здатні реалізувати щонайменшої реформи.
Вже зараз необхідно чітко розділити політичні та управлінські посади та визначити прозорі кваліфікаційні вимоги для обох видів посад. Міністр не може бути призначений лише тому, що його переслідували за попередньої влади, або за вміння красиво говорити. Міністр мусить відповідати кваліфікаційним вимогам (відповідна вища освіта, відсутність корупційних обвинувачень, проходження детектору брехні), а також представляти конкретну програму діяльності. Якщо цього немає – то такий міністр не зможе ефективно виконувати свої обов'язки!
Водночас маємо бути реалістами – перші 3-4 місяці міністерські посади можуть обіймати політики, які говорять правильні речі, однак не володіють професійними навичками в цій сфері (Мінздоров'я не обов'язково має очолювати лікар). Навіть якщо в минулому вони так і не змогли щось змінити, перебуваючи на схожих посадах. Їхня задача – тимчасове забезпечення політичних рішень, легітимація програми, з якою вони прийшли на посаду. Така програма, навіть у вигляді переліку кількісних та якісних kpi – єдина на сьогодні вимога до нових міністрів. Міністр, як би його не звали, без такої публічної програми – мусить скласти повноваження через місяць, і це має бути вимога Майдану.
Аналогічно підлеглі цих політиків – заступники, керівники департаментів, директори комунальних підприємств – мають бути професійними менеджерами, здатними забезпечити реалізацію державних програм безвідносно до політичних вподобань. Суть ефективного державного апарату – в наявності консервативної бюрократичної ланки, яка здатна впродовж 5-7 років реалізувати політичну програму, незалежно від кольору парламентської коаліції. Такий апарат потребує певних гарантій, виражених у можливості спокійно відпрацьовувати державні політики.
До сьогоднішнього дня державний бюрократичний апарат всіх рівнів формувався як структура слухняних виконавців, які можуть забезпечити паперовий кругообіг та прикрити тил для комерційних проектів "патронів". Будь-яка ініціатива, будь-який якісний проект відступали на другий план, коли мова заходила про можливі фінансові зиски. Гроші були головним мірилом ефективності більшості структур, від ЖЕКу до управління в міській адміністрації, від департаменту ЖКХ до управління реклами.
І такий апарат формувався за принципом "родичі-знайомі". Сьогодні він має комплектуватися фахівцями – і це мусить бути друга вимога Майдану до політиків. Фахівцями, які відповідають жорстким кваліфікаційним вимогам, включно із щорічною професійною підготовкою.
Сьогодні необхідно якнайшвидше провести адміністративну реформу, щоб забезпечити чотири важливих кроки:
- створення кваліфікаційних вимог для суддів, державних службовців, правоохоронців;
- забезпечення нових стандартів адміністрування та обігу документів – відкрита звітність, планування для будь-якого держслужбовця;
- перехід до виборності місцевих суддів та місцевих правоохоронців (шерифів) – на умовах жорстких відповідностей вимогам (вища освіта по профілю, досвід стажування, щорічна перевірка на детекторі брехні, проживання в районі і т.д.);
- введення системи електронного урядування із відповідними показниками ефективності для всіх рівнів державних службовців і т.д.
Необхідно зрозуміти, що ефективний державний апарат – це механізм, який працює за одними правилами для всіх. Голова Адміністрації президента має щорічно вивішувати на сайті декларацію про доходи і щомісячно звітувати у відкритій формі по своїй роботі. Місцевий шериф має щомісячно звітувати громаді по використаних коштах, по справах, що знаходяться в роботі. Голова комунального підприємства має щомісячно звітувати по всіх фінансових операціях – також відкрито, на сайті. І всі ці люди мають з'явитися на своїх посадах не просто так, але тому, що пройшли кваліфікаційну комісію та відповідають всім вимогам.
Держслужбовці – це менеджери, яких ми наймаємо для конкретної роботи, за конкретну зарплату. Тому Майдан – це не тільки поміняти одні прізвища на інші. Майдан – це необхідність ввести нові правила для всіх, безвідносно партійної належності. Щоб не тільки Межигір'я відкрили для простих людей, але і Кончу Заспу, Козин, Жуків острів, щоб прибрали паркани біля Київського моря і т.д. Щоб Сумська адміністрація не відписувала офіційно, що протоколи комісій не є публічною інформацією, тому вони не будуть їх надавати. І щоб на посаду керівника Держкомкурортів можна було податися офіційно, пройти конкурс та підписати офіційний контракт.
Звичайно, така реформа вимагає часу, сил та енергії, вимагає значного скорочення апарату.
Однак почати можна вже сьогодні – з міністрів, заступників міністрів та керівників органів влади. Всі ці люди зараз приходять до влади на хвилі революційних настроїв, і ми повинні вимагати від них конкретних програм, конкретних звітів та планів.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.