Командна робота для Києва
1. Міська рада – це повноцінний локальний парламент. Депутати міської ради – люди, які мають розробляти політики в конкретних сферах, стандарти для різних сфер життя, а також контролювати роботу виконавчих структур. Навіть один депутат міської ради – це "глашатай" демократії, людина, яка вказує на проблеми, публічно представляє інтереси громади і має доступ до інформації. Однак ефективність місцевих рад зростає, коли в них працюють команди.
Говорю не просто про групу людей, які вирішили разом в одному списку спробувати долю, але про колектив, який довгий час працює разом, розробляє документи, відповідає за результат проектів, психологічно "притирається" та поділяє спільні цінності. Мало набрати еколога, юриста і громадського лідера, провести їх крізь триденні тренинги – командою від цього вони не стануть. Мало зібратися заради святої мети – якнайшвидше стати депутатами. Необхідно зібратися для того, щоб реалізувати певний проект, досягнути конкретної цілі.
Сравжня команда змагається не заради крісел, а винятково з метою створювати, будувати. Аналогічно можуть об'єднати свої зусилля декілька команд, що поділяють спільні цінності – так, як це станеться у новій Київраді. Тому насамперед виборці мають питати кандидатів про цілепокладання: що саме будуть депутати прагнуть робити.
2. Робота команди – аж ніяк не сума проектів, які розробляє кожен окремий учасник. Жодна із реформ, що потрібні Києву, не може бути розроблена одною людиною. Будь-яке питання нашого життя не існує відокремлено, тому потребує багатостороннього аналізу, часто з дуже віддалених сфер.
Проблему дитячих садків неможливо вирішити без: 1) антикорупційних заходів, в тому числі люстраційного характеру; 2) введення стандартів електронного урядування (єдині реєстри, онлайн-оцінювання послуг, відсутність паперового документообігу); 3) роботи з забудовниками; 4) зміни освітніх стандартів; 5) створення можливостей для розвитку приватних садків (включно з пільговим оподаткуванням); 6) введення чітких стандартів контролю (в тому числі підвищення відповідальності батьків).
Отже, якщо ми прагнемо, щоб в районах з'явилося більше дитячих садків, щоб вони були безпечними, доступними, щоб діти отримували якісні знання і навички соціалізації, і при цьому не треба було б "давати на лапу" – проект мусять розробити, як мінімум, чотири спеціалісти з різних сфер. І реалізовувати його мусять одночасно мінімум чотири департаменти КМДА, звітуючи в постійному режимі спеціалній комісії Київради.
І це стосується кожної проблеми – від того, що в політичній програмі ми її назвемо ("дозволити приватизацію гуртожитків!", "всі гроші від паркування мають іти в бюджет міста!"), сама по собі вона не вирішиться. Тільки системні, багатофакторні проекти дають ефект і допомагають вирішити проблему – і саме такі проекти несуть командні гравці.
3. Ефективна команда складається не тільки з теоретиків, які знають, що та як треба робити. Необхідною вимогою є люди, які втілювали відповідні проекти в життя, займалися кризовим менеджментом і готові до викликів. Саме такі люди мінімізують час на реалізацію проектів, адже вони вже знають слабкі місця ("пляшкові горлечка"), потенційні загрози, і можуть розподілити ресурси таким чином, щоб найбільш ефективно їх використати.
Аналогію можна навести із навичками водіння. Курси контраварійного водіння дають, в першу чергу, навички управління машиною в незвичних ситуаціях – як поводиться автомобіль в заносі, як реально виглядає екстремальне гальмування, як реально (а не в статті на FB) поводиться задній привід на снігу. Ці дорогоцінні секунди справді відіграють роль – і так само важливі тижні, які чесний, але недосвідчений, політик витратить на розуміння ситуації.
Тому найбільш ефективна команда – це співпраця теоретиків і практиків, молодих революціонерів і досвідчених управлінців. А оскільки подібна комунікація вимагає певного часу для "притирання", ефективна команда мусить попрацювати разом рік-два перед тим, як братися справді за серйозні проекти.
4. Сьогодні до Київради іде декілька ефективних команд, з хорошими програмами, з розробленими проектами, з досвідом роботи в екстремальних ситуаціях. І якщо вже хочеться побачити оновлений Київ, якщо є бажання найбільш раціонально витратити наступні півтора роки – то треба голосувати не за лідера ток-шоу, не за партійний бренд. Треба голосувати за молоді команди, що готові братися за конкретні справи – адже для них це єдиний шанс вплинути на життя в Україні.
Час довірити місто не "солянкам", що зібралися навколо рейтингових політиків, а командам із системними рішеннями.
І я говорю не тільки про Українську Платформу Собор:)
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
