Чи можливо виграти в інформаційній війні?
Існує коротка і неприємна відповідь на винесене зверху запитання. Неможливо. Так само, як неможливо забезпечити безпеку – затерте словосполучення багатьох офіційних документів, яке перестрибнуло до нас через паркан незалежності з країни абсурду і безглуздя.
Але можливо зменшити ризики, управляти ризиками і бути максимально готовими до викликів – в аспекті будь-якої безпеки, в тому числі інформаційної. Для цього існує досить багато інструментів, значна частина яких відноситься до сфери IT. Використання цих інструментів дозволить передбачити ризики для інформаційної безпеки України, створити ефективну протидію, і як результат – залишитися в стабільному стані.
Ключове – зрозуміти, хто ворог, і його основну стратагему. Сьогодні ключовий ворог України – Росія, і це чітко виписано в новій Стратегії національної безпеки. Основна стратагема інформаційної боротьби РФ проти України – демонстрація того, що ми є failed state, неуспішна держава, країна-програш. Сукупність дій, які РФ реалізує в інформаційному або фізичному полі – направлені саме на підтвердження цієї тези.
В інформаційне поле України вживляються сценарії – про це детально пише в "Білій книзі російських інформаційних спецоперацій" Дмитро Золотухін – які мають на меті показати хаотичність рішень влади, нездатність контролювати найпростіші речі, або ж сварять усіх з усіма. Соцмережі для цього використовують максимально креативно, насичуючи інформаційне поле абсурдною інформацією: треба перевернути прапор, треба лікувати рак грибами, треба знищити антени 5G, потрібен великий герб, непотрібен великий герб, і т.д. і т.п. І все це на фоні максимізації помилок будь-якої влади, опозиції, зведення рахунків з вигаданими опонентами. Українці радо стають носіями інформаційних вірусів на всіх рівнях, адже не мають ціннісних орієнтирів: влада не сказала їм, в що треба вірити, а в що ні.
Демократична влада і не має цього казати, однак держава разом з експертними організаціями може створити ефективну систему верифікації інформації. Для зручності назвемо це Центром протидії дезінформації. Сучасні обчислювальні потужності дають можливість зробити наступне: відслідковувати в режимі реального часу певні слова та словосполучення, які є маркерами хаосу, зневаги до України, розбрату та просто негативу. Машинний аналіз дає можливість знаходити послідовності, регіональні прояви, використання конкретних користувачів, мас-медіа – і це все в доступному інформаційному полі.
На спрощеному прикладі, як це працює. Ми бачимо в мас-медіа активність одного з лідерів мерських виборів в Києві, який говорить певні речі "на межі", без аргументів звинувачуючи владу в нездатності управляти країною. Комп'ютер, за умови навчання, здатен проаналізувати мільйони інших повідомлень, знайти зв'язки з іншими користувачами, деякі з яких можуть виявитися росіянами, а деякі – бути постійними авторами проросійських видань. Ці меседжі можна проглянути в регіональній та часовій динаміці і показати публічно їхній взаємозв'язок, а також показати зв'язок з відкритими даними про майно, бізнес, партнерів тощо. Постійна верифікація інформаційного поля дозволить не ставити емоційні ярлики (які посилюють інформаційну ентропію), але визначати чіткий "коефіцієнт фейковості" чи нав'язування певних наративів. І громадяни зможуть самостійно визначати, чи вірити в такі заяви.
Існує досить багато розробок в цій сфері, особливо треба відмітити проекти texty.org.ua щодо протидії фейк-ньюз. Однак надзвичайно бракує державної парасольки і глобального підходу. Відчуття і досвід показують, що в умовах постійної боротьби структур влади за вплив (яка, в тому числі інспірується росіянами через медіа-зливи), реалізувати цей проект на базі одного органу влади майже нереально. Тож, як це відбулося з Рrozzoro та реєстром декларацій НАЗК – система має бути створена консорціумом громадських організацій та донорів. Створена на основі блокчейн-технологій з метою убезпечення від зламу або нечесного використання, і передана в спільне користування органам влади.
Сьогодні вдалий час запустити цей проект, щоб до наступних президентських та парламентських виборів (коли найбільше активізуються прихильники хаосу) отримати дієвий інструмент визначення фейкових новин, фейкових експертів, фейкових медіа та фейкових організацій. І забезпечити стабільність позицій України в інформаційній війні.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
