(Не) безпечний Telegram: анонімні канали, інформаційні атаки та пасивність держави
Telegram в Україні – це не просто месенджер. Це локальний феномен: у більшості країн він залишається нішевим інструментом спілкування, тоді як в Україні для мільйонів людей він фактично замінив традиційні медіа. Саме там читають про політику й війну, ловлять "інсайди", стежать за скандалами і кулуарними домовленостями.
Разом із цим Telegram перетворився на простір без правил, прозорості й відповідальності. І емоційні крики окремих депутатів про термінове блокування аж ніяк не сприяють вирішенню задачі його впорядкування.
Анонімність як захист від відповідальності
Одна з ключових проблем – ніхто не знає, хто стоїть за більшістю каналів. Хто пише ці тексти? Хто вирішує, кого сьогодні "топити", а кого хвалити? Чиї гроші за цим стоять – політиків, бізнесу, зовнішніх гравців? Відповідей немає. А без імені, редакції та юридичного власника у публічному полі – немає й персональної відповідальності за брехню, маніпуляцію або кампанію дискредитації.
Навіть коли на ринку приблизно відомо, хто за чим стоїть, – цього замало. На відміну від традиційних медіа, Telegram-канали ніде не реєструються, не мають юридичного статусу, не зобов'язані виправляти помилки чи давати слово іншій стороні. Будь-хто може зібрати сотні тисяч підписників і щодня формувати новинний порядок денний країни – без жодних формальних зобов'язань перед аудиторією чи законом.
Традиційні медіа при всіх своїх вадах мають хоча б базову систему відповідальності – редакційну політику і юридичні ризики. У Telegram усього цього може не бути взагалі. Пост пишеться за п'ять хвилин і за наступні п'ять розлітається по десятках каналів і скринів. Неперевірена інформація набуває вигляду правди просто тому, що її багато разів повторили.
Тривоги без адреси
Показовий приклад – анонімні канали про повітряні тривоги. Їм довіряють, на них орієнтуються, вони стали частиною щоденної системи безпеки мільйонів людей. Але звідки ці канали беруть інформацію і на якій підставі фактично подають сигнал – ховатися чи ні – невідомо нікому.
Якщо такий канал помилиться, дасть хибний сигнал або навпаки – створить небезпечне відчуття безпеки – питання просте: хто відповідає? Анонімний адміністратор, якого офіційно не існує? Неформальний власник, про якого "всі нібито чули"?
У сфері, де ціна помилки може вимірюватися людськими життями, не може існувати модель, де вплив є, а відповідального – немає.
Інструмент розправи
Telegram давно перетворився на один із головних інструментів маніпуляції суспільною думкою. Тут легко підсилити одну тему, повністю замовчати іншу або подати подію під потрібним кутом, викликавши страх, обурення чи ейфорію. Людина гортає стрічку й думає, що бачить реальну картину дня – хоча насправді отримує вже відредаговану реальність, підібрану під конкретного замовника.
Найяскравіший приклад деградації – злиті в Telegram оголені фото керівника Центру протидії корупції Віталія Шабуніна. Ця історія показує, до чого дійшов анонімний Telegram: це вже не "альтернативна думка" і не "інсайди", а використання особистих матеріалів як інструменту публічного приниження людини, що голосно говорить про корупцію.
Не менш показова історія з колишнім Головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним. Ті самі анонімні канали, що ще нещодавно його буквально боготворили, згодом так само легко змінили тональність і перейшли до дискредитації. Героїзацію змінили токсичні "інсайди" і натяки. І за жодним із цих разючих розворотів – жодної відповідальності.
Окремий показовий кейс – народний депутат Ярослав Железняк, один із головних публічних голосів у справі "Міндічгейт". Щойно він почав розповідати подробиці, мережа Telegram-каналів розгорнула проти нього скоординовану атаку. Замість відповіді по суті – образи, персональні випади й удари по родині. Звична тактика, нульові наслідки.
Схожою є і доля журналіста-розслідувача Юрія Ніколова, який писав про корупцію в Міноборони під час закупівель для армії. До його квартири прийшли невідомі, налякали матір і сусідів, на дверях залишили напис "зрадник". Вже через 15 хвилин після нападу Telegram-канал "Карточний офіс" опублікував пост із готовою версією подій: нібито це були військові з ротації, що "приїхали передати повістку". Швидкість реакції говорить сама за себе.
Так само Telegram активно використовують для "теплої ванни" чиновників: спочатку тебе хвалять і ліплять образ "ефективного менеджера", а потім тримають на гачку – щоб ти озирався не на результат і закон, а на інформаційний фон навколо себе.
І ще – Telegram відкрито продає мовчання. Окремий прайс існує не лише на атаки і потрібні новини, але й на "блок" згадок: щоб про тебе просто не писали.
Перший судовий прецедент
Поки в Україні інформаційні атаки фактично залишаються безкарними, показовий судовий процес уже розгортається в Дубаї. За наявною інформацією, бізнесмен і мажоритарний власник Forbes Україна Артур Гранц подав позов проти адміністратора Telegram-каналу "Джокер" Романа Кравця – за систематичний інформаційний булінг.
Принципово тут те, що Гранцю вдалося зібрати безпосередні докази того, що саме Кравець є адміністратором каналу. Це рідкість – адже анонімність і є головним захисним механізмом цього ринку. Оскільки юридична особа Telegram – компанія Telegram FZ LLC – зареєстрована в ОАЕ, справу розглядають саме там. Суд позов прийняв. Якщо Гранц виграє, Кравцю загрожують не лише значні фінансові втрати, а й реальне ув'язнення.
Ця справа важлива не лише як рідкісний приклад можливої відповідальності. Вона ще раз підтверджує очевидне: Telegram давно є повноцінним ринком, де інформаційний вплив відкрито монетизують, а переважна більшість учасників цього ринку не платить з цього жодних податків. Без договорів, без звітності, без зобов'язань.
Що може зробити держава – і що вже роблять інші
Йдеться не про блокування і не про цензуру. Йдеться про елементарне наведення порядку. І досвід інших країн показує, що це реально.
У Франції з 2021 року діє закон, який зобов'язує великі цифрові платформи – і месенджери, якщо вони виконують функцію медіа, – розкривати інформацію про фінансування контенту та рекламодавців. За порушення передбачені штрафи до 4% від глобального обороту компанії. Французький регулятор Arcom (колишній CSA) має повноваження розслідувати платформи й вимагати видалення контенту, що загрожує громадській безпеці.
Німеччина пішла далі – закон NetzDG, прийнятий ще 2017 року і кілька разів посилений, зобов'язує платформи з більш ніж двома мільйонами користувачів видаляти явно незаконний контент протягом 24 годин після повідомлення, а в складніших випадках – протягом семи днів. За систематичне невиконання – штрафи до 50 мільйонів євро. Messenger-сервіси з великою аудиторією теж потрапляють у сферу дії закону.
Австралія у 2021 році змусила Google і Meta платити місцевим медіа за використання їхнього контенту. Але важливіший інший закон – Online Safety Act 2021, який створив регулятора з реальними зубами: eSafety Commissioner може вимагати від будь-якої платформи видалення шкідливого контенту і накладати штрафи на фізичних осіб – операторів каналів – а не лише на компанії.
Велика Британія у 2023 році ухвалила Online Safety Act – один із найамбітніших законів у цій сфері. Він вимагає від платформ проводити оцінку ризиків і демонструвати, що вони вживають реальних заходів проти дезінформації та контенту, що підбурює до насильства. Регулятор Ofcom може штрафувати компанії на суму до 10% від глобального обороту.
Що з цього може взяти Україна?
По-перше, реєстрація каналів із великою аудиторією – скажімо, понад 50 тисяч підписників – як суб'єктів інформаційної діяльності. Не обов'язково за моделлю ЗМІ, але з фіксацією реального власника і юридичної адреси. Без цього будь-які подальші кроки – порожні слова.
По-друге, розкриття реклами і платного контенту. Якщо канал отримує гроші за публікацію – читач має про це знати. Це не цензура, це базова прозорість, яку ЄС уже закріпив у Digital Services Act.
По-третє, податкова відповідальність. Ринок Telegram-реклами в Україні – мільйони гривень на рік. Більша частина з них проходить поза будь-яким обліком. Це питання не лише медіаетики, а й прямої відповідальності фіскальних органів.
По-четверте, механізм оскарження. Жертви інформаційних атак – журналісти, активісти, чиновники – повинні мати реальний правовий інструмент захисту всередині країни, а не шукати справедливості в судах Дубая.
Поки цього не станеться, Telegram і надалі працюватиме за логікою тіньового ринку – з великим впливом, непрозорими грошима й розмитою відповідальністю. І чим довше держава зволікає, тим складніше формувати когнітивну стійкість громадян.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
