Стратегія гуманітарної політики сучасної України
Головне завдання гуманітарної політики – гарантувати безпеку фізичного та психічного здоров'я людини та створити умови для всебічного розвитку та самореалізації кожного окремого громадянина.
Ми, (група "Право вибору" / ХДС), констатуємо, що у нашій державі немає адекватної гуманітарної політики. Це неприпустимо в той час, коли політики, спекулюючи на почуттях різних етносів і регіонів, підвели українське суспільство на межу розколу. Це неприпустимо в той час, коли Україна продовжує втрачати можливість стати технологічно та науково розвиненою державою. Ми продовжуємо знижувати конкурентоспроможність. Не подолана демографічна криза. З кожним роком знижується якість медичного забезпечення. Наша держава не має чіткої гуманітарної політики, яка була би здатна протидії цим процесам.
На цьому фоні маємо серйозні культурологічні проблеми. Через наступ універсальної культури ми маємо занепад регіональних культурних традицій. Сучасна універсальна культура принципово стирає можливість національної та культурної самоідентифікації. Замість того, щоб розвивати вітчизняну кіноіндустрію ми масово поїдаємо фільми Голлівуду, або російські "мильні опери". Відсутність державної політики у мовній сфері робить мови заручниками політичної кон'юнктури.
МОВНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ
Нажаль, проблема мови в Україні – не надумана. З одного боку ми визнаємо, що країна дійсно двомовна, а з іншого – мовне питання дуже перебільшене. Кожен день без адекватної мовної політики – це день величезних втрат для культури і духовності.
Ми зазнаємо також і економічні втрати коли більша частина культурного й інформаційного ринку країни належить російським виробникам. В цей час зроблена в Україні українсько- та російськомовна продукція виявляється неконкурентоспроможною.
В деяких сферах громадського життя продовжується скорочення вживання української мови. Наша так звана мовна політика не може забезпечити підтримку інтеграції України у світовий інформаційний простір та у світові ринки праці. Тому що освітня система не забезпечує випускнику вільне знання англійської та інших іноземних мов.
Відсутність з боку держави послідовної мовної політики стає зручним інструментом політичної боротьби й загострення ситуації.
Це відбувається тому, що сучасна державна мовна політика побудована на заборонах і не забезпечена підтримки зацікавленості людей і організацій у розвитку української мови.
Мовна політика дуже фрагментарна, заполітизована, непослідовна й непрагматична. Немає адекватних інструментів виміру, оцінки та корегування впливу англійської мови, як основної мови глобальних культурних та економічних перетворень. Але найгірше, що вітчизняна мовна проблема не стала предметом широкого обговорення.
Натомість, Європа також певний час переживала мовну кризу. Крім 20 офіційних мов ЄС, існує ще близько 60 розповсюджених на її території мов, на додачу існують мови емігрантських громад. Але вирішення проблеми полягало в збалансованості та прагматичності мовної політика – у заохоченні багатомовності всіх громадян ЄС. Європейський союз фінансував безліч культурних програм, які активно сприяли лінгвістичній розмаїтості й вивченню мов. Така політика сприяла підвищенню конкурентоспроможності громадян ЄС на ринках праці як в всередині Єврозони, так і поза її межами.
Тому наше завдання розробити й реалізувати державну політику на основі європейського досвіду. Виходячи із цього, у мовній політиці мають домінувати такі принципи:
1. Українська мова – одна державна мова.
2. Заохочення багатомовності громадян.
3. Навчання російській мові на додачу до української має здобути підтримку як одна з можливих конкурентних переваг українців на ринках праці СНД та засіб доступу до російської культури.
4. Англійська мова має здобути підтримку в освіті як панівна мова у світовому інформаційному просторі, засіб доступу до міжнародних ринків праці, міжнародного культурного простору.
5. Мови національних меншин мають розвиватися як засіб підвищення культурної
розмаїтості, реалізації прав меншин.
ВИСНОВКИ
Тому зараз перед українським суспільством, в першу чергу перед політиками, гостро стоять декілька першочергових гуманітарних завдань:
1. Сформувати ідею політичної нації. Це означає розмежувати поняття громадянства як статус і громадянство як ідентичність та ціннісні орієнтири. Політична нація – це об'єднання людей з різних регіонів задля однієї мети – побудова Об'єднаної країни заради спільного майбутнього. Тобто українське мислення – це мислення всіх про майбутнє України. Це спільна робота над втіленням європейських соціальних стандартів, над подоланням енергетичної залежності та інше.
2. Створити єдиний культурний простір і збалансувати мовні, культурні і конфесійні розбіжності між регіонами.
3. Створити ідеологію єдиної української нації, побудованої на ідеї об'єднання та діалогу культур, конфесій, єдиної культурної та історичної спадщини. Основою такої ідеології можуть бути християнсько-демократичні цінності та принципи любові до ближнього, порозуміння, терпимості і толерантності.
4. Донести до громадян Європи та власних громадян уявлення, що європейське культурне буття України було в минулому, є в сьогоденні та буде в майбутньому. Наш європейський вибір зумовлений історично, духовно та ментально. З Європою ми маємо спільні кровні зв'язки, книговидавництво, освіту, спільне культурне поле сучасної доби – модерн, авангард, наукові та технологічні досягнення. Ідея України як нормальної європейської спільноти. Тому розвивати усвідомлення нашої приналежності до Європи означає інвестувати в майбутнє. Щоб стати членом Європейської спільноти, нам необхідно починати євроремонт у своєму "домі". Високі соціальні стандарти необхідно запроваджувати насамперед на побутовому рівні. Коли європейські стандарти будуть у кожному селі і місті, вступ України до Євросоюзу стане формальністю.
5. І нарешті, нам потрібно створити таку систему управління, яка буде визначити та реалізувати єдину державну гуманітарну політику в освіті, культурі, науці та інших гуманітарних сферах.
Група "Право вибору" та партія Християнсько-демократичний союз готові запропонувати суспільству ефективну стратегію гуманітарної політику на основі християнсько-демократичних принципів та цінностей і реалізувати європейський вибір українців.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
