Їх ніхто не судив...
В ці дні, Україна та мільйони людей по всьому світу, віддають шану пам'яті мільйонам жертв найстрашнішої трагедії Українського Народу – Голодомору, що був принесений на українську землю в 1932 – 1933 роках.
Двадцяте століття – найстрашніше для українців. Ми склали найбільшу жертву за час своєї історії. І ця жертва – фізичний і духовний геноцид українців.
Особлива ж трагедія в тому, що страшний голод відбувся на найродючішій у світі землі. Але не неврожай призвів до голоду. Це наслідки свідомої політики тоталітарного комуністичного режиму. У людей відбирали хліб, щоб продати його за кордон, втопити у морі.
Райони, в яких помирали люди, оточували каральні загони, щоб не випустити звідти людей. То ж чи можна заперечувати, що це є геноцид?
Україна розповідає світу про ті страшні події, щоб убезпечити людство від їх повторення в будь-якому вигляді.
Ми повинні назвати корінь зла, який став причиною геноциду.
Говорити про це зло свідомо, назвати його причину, інакше ми не зможемо знищити його. А без цього ми не зможемо повернутися до повноцінного життя.
А корінь зла – в ідеологічній та релігійній нетерпимості, етнічних конфліктах, які спричиняють вибухи ненависті та люті.
Ми хочемо розповісти про голодомор нашим дітям та онукам, розповісти громадянам інших країн – щоб це стало пересторогою для всіх.
Тіні мільйонів, які загинули під час Голодомору, сьогодні стукають у кожне наше серце. І ми це чуємо з вами.
Їх ніхто не судив. Їх ніхто не реабілітує. Їх ніхто, крім нас з Вами, не воскресить у пам'яті нащадків, у пам'яті світової спільноти.
Але нічого не буває даремним перед Богом. І кожне дорогоцінне життя, яке відійшло у нашу землю, було посіяно як зернятко, для того щоб заколосилося життя нового покоління. Життя, Ваше і моє.
І ми не маємо права це забути. Ми повинні це пам'ятати, ми повинні берегти у своїх серцях подяку. І силою свого власного воскресіння йти дорогою примирення з Богом, дорогою повноти життя.
Як митець і політик, я можу говорити з людьми своє піснею.
Цей живий гімн – пересторога перед процесами самознищення, які відбуваються у цілому світі. Тому що корінь зла і сьогодні залишився поміж нас.
Це моя шана моїй бабусі, яка врятувала родину від голоду, дала мені можливість народитися та жити. Шана мільйонам українців, які пережили страшну трагедію.
І мертвим, і живим, і ненародженим...
Слова – Богдана Стельмаха, Музика – Мирослава Скорика.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
