26 листопада 2010, 14:55

Їх ніхто не судив...

В ці дні, Україна та мільйони людей по всьому світу, віддають шану пам'яті мільйонам жертв найстрашнішої трагедії Українського Народу – Голодомору, що був принесений на українську землю в 1932 – 1933 роках.

Двадцяте століття – найстрашніше для українців. Ми склали найбільшу жертву за час своєї історії. І ця жертва – фізичний і духовний геноцид українців.

Особлива ж трагедія в тому, що страшний голод відбувся на найродючішій у світі землі. Але не неврожай призвів до голоду. Це наслідки свідомої політики тоталітарного комуністичного режиму. У людей відбирали хліб, щоб продати його за кордон, втопити у морі.

Райони, в яких помирали люди, оточували каральні загони, щоб не випустити звідти людей. То ж чи можна заперечувати, що це є геноцид?

Україна розповідає світу про ті страшні події, щоб убезпечити людство від їх повторення в будь-якому вигляді.

Ми повинні назвати корінь зла, який став причиною геноциду.

Говорити про це зло свідомо, назвати його причину, інакше ми не зможемо знищити його. А без цього ми не зможемо повернутися до повноцінного життя.

А корінь зла – в ідеологічній та релігійній нетерпимості, етнічних конфліктах, які спричиняють вибухи ненависті та люті.

Ми хочемо розповісти про голодомор нашим дітям та онукам, розповісти громадянам інших країн – щоб це стало пересторогою для всіх.

Тіні мільйонів, які загинули під час Голодомору, сьогодні стукають у кожне наше серце. І ми це чуємо з вами.

Їх ніхто не судив. Їх ніхто не реабілітує. Їх ніхто, крім нас з Вами, не воскресить у пам'яті нащадків, у пам'яті світової спільноти.

Але нічого не буває даремним перед Богом. І кожне дорогоцінне життя, яке відійшло у нашу землю, було посіяно як зернятко, для того щоб заколосилося життя нового покоління. Життя, Ваше і моє.

І ми не маємо права це забути. Ми повинні це пам'ятати, ми повинні берегти у своїх серцях подяку. І силою свого власного воскресіння йти дорогою примирення з Богом, дорогою повноти життя.

Як митець і політик, я можу говорити з людьми своє піснею.

Цей живий гімн – пересторога перед процесами самознищення, які відбуваються у цілому світі. Тому що корінь зла і сьогодні залишився поміж нас.

Це моя шана моїй бабусі, яка врятувала родину від голоду, дала мені можливість народитися та жити. Шана мільйонам українців, які пережили страшну трагедію.

І мертвим, і живим, і ненародженим...



Слова – Богдана Стельмаха, Музика – Мирослава Скорика.

Підвищення правового статусу українських трудових мігрантів дасть поштовх українській економіці

Трудова міграція має стати одним із важливих зовнішньополітичних пріоритетів України. Такою є думка більшості учасників круглого столу "Проблеми правового захисту прав українських трудящих – мігрантів в Європі", що відбувся у Києві 27 травня...

Україна без мільйона матерів

Сьогодні День матері. В Україні це свято офіційно відзначається лише з 2000 року. Прикро, але щонайменше мільйон українських жінок відзначають День матері за кордоном...

Уроки Давосу для України

Працюючи зі своєю командою над передвиборною програмою кандидата в народні депутати, я поставила собі за мету наповнити її конкретними пропозиціями, запропонувати ті рішення, які б реально могли змінити життя як окремих громадян зокрема, так і місцевої громади в цілому...

Зі Святом Покрови Богородиці!

...

Маленька Україночка – за українську!

Моя маленька онука Анна-Марія Білозір у свої 2 роки і 7 місяців підтримує бабусю у захисті державної української мови. Плекаймо і бережімо українську мову – вона душа нашого народу...

Пупа надірвеш, але не повалиш!

Вкотре Верховна Рада стала епіцентром розбрату через "мовний" закон. Нелегітимність його ухвалення є очевидним фактом і я переконана, що члени Комітету з питань Регламенту, члени Комітету з питань культури і духовності ще дадуть відповідні правові оцінки, не кажучи вже про оцінку у моральній площині, яку дадуть громадяни України...