Нам, як ніколи раніше, потрібно об'єднатися навколо нашої Свободи

22 січня 1919 року на Софійській площі у Києві було урочисто проголошено Акт злуки УНР та ЗУНР. Українські землі вперше за багато років нарешті об'єдналися в єдину велику Україну.

Цей день увійшов в історію не лише як день возз'єднання українських земель, але й як доленосний момент об'єднання народу в єдину українську націю.

Покоління українців пронесли цю подію через своє життя, свої подвиги, жертви як найбільшу українську мрію. Задля того, аби відчувати себе носієм давньої культури на своїй рідній землі, мати можливість розвиватися і бути активним співучасником всіх світових процесів, як окрема нація і окрема держава.

І так сталося. Двигуном всіх цих процесів була наша християнська суть, викристалізувана у тріаді: служіння – своїй державі, своїй землі, обов'язок – зберегти те, що тобі перейшло у спадок, розвинути його, передати майбутнім поколінням і любов – без якої людина не готова до добрих вчинків, до великого служіння.

День соборності – подія, яка в історичному контексті об'єднала народ -відбувся саме тому, що запрацювала ця тріада нашої християнської суті. Як тут не згадати слова Блаженного Августина про головне – єдність, другорядне – свободу (вибору, думок, розмаїття поглядів і вчинків), і любов, яка повинна бути у всьому.

Саме такі загальнонаціональні свята, як День Соборності спонукають нас об'єднатися духовно, об'єднатися душевно, відчути себе єдиним цілим.

Ми, українці – романтики. І нам ще потрібно стати прагматиками.

Кожен із нас повинен пам'ятати ту безмежну ціну, яку заплатили наші діди і прадіди за можливість бути об'єднаним народом, творити та працювати на своїй землі, жити у власній державі.

І тому, щоб зрозуміти сьогодні ті історичні події, потрібно прагматично вибирати суть, пропускати її через своє серце для внутрішнього вдосконалення, усвідомлення своїх дій і бачення своєї перспективи.

Тож шануймо і бережімо один одного в ім'я любові до України.

З Днем Соборності, дорогі українці!