Молитва за Україну
Цими днями в Україні відбулась подія, яка, я переконана, стане доброю традицією для нас та дасть можливість політикам забути про політичні амбіції, заяви та піар-технологів, і об'єднає навколо головних людських цінностей.
Мова йде про проведення першого Національного Молитовного сніданку. Разом помолитися про Україну зібралися європейські та українські політики, народні депутати, члени Всеукраїнської ради церков, дипломати, громадські діячі та експерти.
Ще декілька років тому мої колеги із Європи не вірили, що таке можливе в Україні – державі, яка стільки років була у складі атеїстичного Союзу. І ось він відбувся.
Можливо десь не так, як хотілося, і це не дивно. Не всі політики, представники громадськості розуміли, що таке молитовний сніданок. Це в США та Європі десятиліттями парламентарі збираються за спільним столом, щоб разом говорити про проблеми суспільства. Для України таких захід – новинка. Проте вже на наступний ранок після нього я отримала безліч дзвінків від колег, які висловили свою вдячність за проведення такого сніданку у нас.
Також ми провели перший в Україні Форум християнських політиків, який допоможе політикам всієї Європи отримати відповідь – як зберегти головну цінність суспільства – родину – у світі, що глобалізується. Нижче я хочу поділитися висновками, які зробила для себе.
1. Місія християнських демократів – здолати кризу довіри
Найактуальнішим питанням для України, як і для країн ЄС, сьогодні є реформи. Реформи, що не просто поліпшать якість державного управління, допоможуть вирішити економічні та соціальні проблеми, але повернуть людям втрачені ідеали, дадуть їм надію та довіру. Шлях реформ ніколи не буває легким, але його альтернатива – відмова від реформ – значно небезпечніша. Всі без винятку соціальні потрясіння, починаючи від повстань рабів стародавнього світу, та закінчуючи нещодавніми хвилями вуличного насильства у Великобританії, були зумовлені потребою у реформах та неспроможністю влади їх втілити.
2. Ціна нехтування християнсько-демократичними цінностями
Європа, а за нею і решта світу, платять чималу ціну за нехтування традиційними, християнськими цінностями. Хвилі протестів у Греці та Італії, погроми у Великобританії – лише піна на хвилі нігілізму, що котиться Європою.
Під деталізацією прав людини та надмірною увагою до них приховується викривлення християнсько-демократичних цінностей. В наслідок цього людина отримала право нехтувати мораллю, що знайшло своє відображення у ювенальній юстиції, гендерній політиці, надмірній політкоректності та толерантності до сексуальних меншин та відхилень. Кара божа за нехтування моралі – страшна і неминуча. Вона не тільки в економічних негараздах, та суспільних збуреннях. Її сучасна зброя, страшніша за Содом та Гоморру – це СНІД. І карає вона так само люто, як і за біблійних часів, адже недарма 60% хворих на СНІД – це гомосексуалісти.
3. Християнсько-демократичні цінності – основа європейської ідентичності
Безпрецедентним викликом для європейсько-християнських цінностей є глобалізація. Саме вона, та породжена нею неконтрольована та безпрецедентна за масштабами трудова міграція, винесла на порядок денний нове соціокультурне поняття – інтеграція. Втім, ми маємо знову згадати соціальні збурення у Франції та Великобританії, і визнати вслід за Меркель, що політика інтеграції, політика мультикультуралізму провалилась. Провалилась не тому, що представники різних культур, різних релігій та конфесій не можуть жити у мирі і злагоді – прикладів цього вдосталь і в стародавній і в сучасній історії. Вона зазнала поразки тому, що спиралась не на ідеали, спільні для всіх культур та релігій, а на інтереси, що різняться для кожної з них.
Основними з таких спільних ідеалів є поняття бога та поняття родини – вони ідентичні для всіх релігій та культур. Родини складаються у спільноти, громади. Громади об'єднує громадянське суспільство. А громадянське суспільство формує державу. Року Бутільоне сказав: "Людина є істотою, яка несе людину". Тобто місце перебування людини – це інша людина. Самотня, відокремлена від сім'ї, спільноти та суспільства, людина не є людиною у вищому сенсі. Це спільне розуміння, спільна цінність усіх культур та усіх релігій.
4. Відродження християнських цінностей – шлях до високої якості життя
Зараз починає відбуватись те, що годі було уявити собі ще сім-десять років тому: сільські громади стають дедалі активніші. Вони допомагають у навчанні та вихованні дітей, збирають кошти на лікування хворих, підтримають та доглядають старих, змушують місцеве самоврядування та державні адміністрації рахуватись із ними. Саме така активна, свідома та відповідальна позиція українських громадян, родин, громад, що бере свій початок із християнського світогляду та спирається на демократичні цінності – єдиний можливий шлях до високої якості життя. Саме цим шляхом найбільш розвинуті європейські країни вели їх християнсько-демократичні лідери. Вони керувались однією простою істиною, яку маємо пам'ятати і ми: коня можна привести до водопою, але пити він мусить сам.
Сьогодні знову гостро постає питання: бути чи не бути людині. Вона втрачає свою божественну природу, свій винятковий статус через занепад своєї духовної іпостасі. Це ставить світ і нас з вами перед вибором: пасивно рухатися в бік подальшого занепаду та руїни, або, за прикладом Аденауера та Шумана, активно взятись за розбудову власної якості життя – життя не тільки фізичного та соціального, але й також і духовного. Не просто зробити цей вибір абстрактно, але реально та практично виконати, втілити його здатна лише одна сила – це ми з вами – християнські демократи.
Що необхідно зробити?
1) Об'єднатись: зібрати у дієздатні союзи християнсько-демократичні сили, сформувати альянси з іншими демократичними політичними силами, що поділяють наші ідеали та наші цілі, насамперед звичайно із консерваторами, але також за можливості та потреби – із лібералами.
2) Забути про державні кордони, так як це робив очільник цистеріанців, Святий Бернар Клервоський ще у ХІІ столітті. Європа була і залишається єдиним духовним та культурним простором, отже замість малопомітних відокремлених ініціатив різних країн, ми маємо здійснювати спільні та узгоджені загальноєвропейські проекти.
3) Залучати людей, людей що втратили довіру, але прагнуть віднайти надію.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
