Трагедія в Бабиному Яру – це дзвін перестороги для нинішнього і прийдешніх поколінь

Одна із найстрашніших сторінок в історії людства – знищення осіб єврейської національності, що відбулося наприкінці вересня 1941 році у Києві в урочищі Бабий Яр, має стати вічнопам'ятною пересторогою для усього світу.

Навіть сьогодні, коли вчитуєшся в архівні матеріали, серце стискається від болю. Просто неможливо уявити, наскільки підступно, підло, по-звірячому жорстоко можна було вчинити з людьми.

Як можна було не мати ні крапельки жалю до немічних стариків, до дітей!

Цю трагедію кожен із нас мусить пропустити через своє серце.

Кожен із нас має зрозуміти, до чого можна дійти у взаємній ненависті.

Стогін жертв Бабиного Яру, що доноситься до нас із часів війни – це дзвін перестороги для нинішнього і прийдешніх поколінь.

І цей дзвін має лунати безперервно, як спомин для кожного із нас сьогодні сущих. Це потрібно особливо нам, українцям, адже трагедія сталася саме в нас, на території нашої землі.

Бо ми живемо в одному світі і мусимо пам'ятати, що якщо не викорінювати навіть найменше зло, то воно може перерости в таку само страшну трагедію. І тоді постраждають всі, навіть ті люди, які дуже добрі, які щасливі у своїй безтурботності.

І нам сьогодні потрібно зайняти позицію взаємного прощення, милосердя, співчуття, співпереживання, щоб поганих людей було менше на землі, а подібних трагедій більше не повторилося.