Шануймо свою мову!
Дорога українська спільното!
Щиро вітаю усіх з Днем української писемності та мови!
Рідна мова нашого народу впродовж віків зазнала тяжких випробувань. Її забороняли, надто мову писемну, нею нехтували...
І сьогодні чимало синів і дочок України з тих чи інших причин не розмовляють мовою своїх предків.
Так вони обкрадають себе, бо, як відомо із досліджень психолінгвістів, саме рідна мова тримає особистість у психологічній рівновазі. Страждає від того й психолінгвістичне поле української мови (чим менше носіїв мови, тим складніше їй виживати), а також дух народу, закарбований у мові.
Варто зазначити, що в останні десятиліття змінився підхід щодо історії української мови. Якщо донедавна вважалося, що після завершення праслов'янської епохи розпочався спільний східнослов'янський період, який тривав понад 500 років та закінчився лише в ХІ-ХІІ ст. під час феодальної роздрібненості Київської Русі, то тепер вчені на основі лінгвістичних, археологічних та історичних знань, доводять, що початком українській мові слугувала саме праслов'янська мова без проміжних ланок.
Безперервність історичного розвитку етносу на українських землях від старовинних часів до теперішнього часу свідчить про сталість розвитку нашої мови. Звісно, різні часи по своєму вплинули на її ґенезу, але найдавніша група мовних особливостей української мови залишилася незмінною. І цим варто пишатись.
Прийнято вважати, що сучасна літературна мова склалася в ХІХ столітті. Її зачинателем вважається Іван Котляревський, а основоположником – Тарас Шевченко.
Сьогодні українська мова як державна виконує три важливі взаємопов'язані функції:
1) є вираженням нашої національної ідентичності і об'єднує усіх громадян України в єдину націю;
2) поєднує в рамках однієї країни представників більше як ста різних етносів, кожен з яких унікальний своєю мовою та культурою;
3) ідентифікує Україну у світі, свідчить, що ми існуємо як окрема нація. Вона вирізняє нас посеред міжнародної спільноти, нею ми видимі у світі зовнішньому. І саме цим, своєю мовою, культурою ми цікаві зовнішньому світу.
І в цьому мова є безцінною для кожного з нас. Допоки ми не розумітимемо цих об'єктивних природних процесів, а будемо говорити лише "красиві слова" навколо мовного питання, доти ми не можемо претендувати на власну ідентичність, самобутність і на рівність серед різних народів світу. І це питання швидше не до влади, а до кожного з нас. Саме від нас, українців, залежить майбутнє нашої культури і нашої країни.
Дорогі українці! Шануймо свою мову!
Шануймося, бо ми того варті!
