Ігрища політичних зайд
Потрібно бути сліпим, щоб не бачити, що в країні є маса проблем, які потребують першочергової уваги влади.
Що Україна отримає в результаті газових переговорів і як вижити із таким Законом про Державний бюджет України на 2012 рік?
Як знайти компроміс у питанні виплат чорнобильцям та дітям війни? Як вийти із ситуації зі справою Тимошенко?
Чому знижуються інвестиційні рейтинги України?
Чому більшість українців відчуває погіршення свого життя вже сьогодні?
Це далеко не вичерпний перелік проблемних питань, не кажучи вже про підготовку та проведення Євро-2012, що потребує величезних зусиль від виконавчої влади та місцевого самоврядування!
Та все ж знайшлися представники влади, які напевне начепили собі на носа чаклунські окуляри, бо на їх думку в Україні існує лише одна проблема, що заслуговує на пріоритетну увагу – мовна дискримінація.
Ці представники влади (що окопалися, як у Кабміні так і у Верховній Раді), вперто продовжують "мусолити" питання щодо якого, і в суспільстві, і в політикумі, вже давно досягнуто мовчазного консенсусу.
Видно дуже допікає їм українська мова, бо ж крутяться, як ті вужі на пательні, аби лишень пропхати законопроекти, що викреслюють цю мову зі щоденного обігу.
Черговий такий законопроект – проект Закону про внесення змін до Закону України "Про дошкільну освіту" (щодо мови виховання) був винесений на голосування у вівторок для включення до порядку денного сесії.
До честі Парламенту, за включення цього законопроекту до порядку денного проголосували лише 217 народних депутатів України, хоча він і був поданий Кабінетом Міністрів України (хто б сумнівався, що з подачі Міністерства освіти і науки України).
І хоча, законопроект в порядок денний не включено, все ж варто висловити щодо нього кілька тез.
У Пояснювальній записці до законопроекту говориться:
"Прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про дошкільну освіту" забезпечить на рівні держави реалізацію рівних прав кожної дитини, у тому числі з особливими потребами на доступність і безоплатність дошкільної освіти та повноцінний фізичний, інтелектуальний, моральний, естетичний і соціальний розвиток відповідно до здібностей та вподобань дитини".
Чудові слова! От тільки до законопроекту вони насправді не мають жодного відношення! Бо єдиною його законодавчою новелою є витіснення української мови зі сфери дитячого виховання.
Тому хотілося б задати запитання Прем'єр-міністру України Миколі Азарову (за підписом якого цей законопроект надійшов до Верховної Ради), а також міністрам та деяким заступникам міністрів, які цей законопроект візували.
Шановні добродії!
Якщо ви думаєте, що в Україні є надлишок дитячих садків, то мушу розчарувати вас, що це не зовсім так. Скоріш навпаки, бо неодноразово доводилось чути скарги батьків (і читати про це в ЗМІ), які не могли влаштувати дитину в дитячий садочок із простої причини – немає місць.
Ви не намагалися поцікавитися у вихователів, що їх більше турбує: низька заробітна плата чи мова виховання?
Може спочатку ці питання давайте вирішимо, а потім вже й про мову виховання поговоримо?
Більше того, сьогодні багато російськомовних батьків, не маючи можливості чи часу вчити своїх дітей державної мови, свідомо віддають їх до садочків і шкіл із українською мовою викладання. Ці батьки, яким сьогодні по 30-40 років, хочуть щоб їхні діти знали українську мову, бо вони вірять у майбутнє цієї держави і розуміють, що державна мова є консолідуючим фактором, який об'єднує нас усіх – представників більше 120 національностей.
Це якраз те покоління, яке найбільш уявляє себе членом європейської спільноти, поділяє європейські цінності. А поділяти цінності можна лише тоді, коли ти є їх носієм, а не носієм чийогось сурогату.
Спроби запровадити другу державну мову підривають фундамент існування української держави, нівелюють нашу незалежність і самодостатність, нашу унікальність (яка і є в нашій мовній різноманітності).
І чи можемо ми сьогодні позбавляти молоде покоління права знати мову держави, в якій вони народилися?
Чи маємо право розпоряджатися їхнім майбутнім? Якщо вони згодом оберуть іншу мову спілкування, це буде їхній вибір. Але це буде саме Вибір, якого їх сьогодні хочуть позбавити політичні зайди, що зневажають цю державу, постійно ставлячи їй "підніжки" ось такими законопроектами.
Та не вийде, бо наш мудрий народ знає: благими намірами викладена дорога до пекла.
Українці давно вже зрозуміли, що наша перспектива тільки в незалежній державі. І хто б що не говорив, хто б як не маніпулював, ми вже йдемо цим шляхом. А якщо шлях обраний, то ніхто вже не думає про напрямки, бо шлях сам веде до мети.
P.S.: Вважаю за необхідне дискутувати на цю тему з реальними людьми, а не з ботами
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
