Уроки Давосу для України
Працюючи зі своєю командою над передвиборною програмою кандидата в народні депутати, я поставила собі за мету наповнити її конкретними пропозиціями, запропонувати ті рішення, які б реально могли змінити життя як окремих громадян зокрема, так і місцевої громади в цілому.
Одним із головних пріоритетів ми визначили молодь, адже сьогоднішня молодь – це завтрашнє майбутнє України.
А основа майбутньої успішності молодої людини – це бути щасливим. У свою чергу – щасливою є людина з відчуттям гармонії, людина, яка почуває себе реалізованою, потрібною та отримує за свою працю достойну винагороду, а це неможливо без набуття якісної освіти.
Однак, для багатьох молодих людей не так просто отримати можливість навчатися за спеціальністю, опанування якою відкриє перспективи у житті. Часто, безвихідь молоді впирається в фразу: "за все треба платити".
Проте, сучасний світ дає безліч можливостей, які знаходяться поза форматом держави і саме однією із них є онлайн-освіта.
Сьогодні все більше людей в Україні, навіть у віддалених селах, користуються Інтернетом. Звичайно, так ще не скрізь, але з кожним днем число користувачів мережі зростає. Молодь поголовно сидить у соцмережах: Facebook, "В контакте" і т.п., не знаючи куди себе подіти. І саме онлайн-освіта могла би стати ефективним стартовим майданчиком для таких молодих людей.
Тому моя пропозиція полягала в тому, щоб державні ВУЗи, такі, як Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний університет "Києво-Могилянська Академія", Львівська політехніка та багато інших престижних навчальних закладів відкрили вільний доступ до своїх навчальних програм, розмістили на своїх сайтах відеолекції, посібники, матеріали семінарів. Щоб кожен, хто не зміг вступити до цих ВУЗів на навчання, але хоче здобути хороші знання, міг це зробити.
Так буде справедливо, бо державні ВУЗи фінансуються з Державного бюджету, за податки кожного із нас, і українські діти мають повне право користуватися благами, створеними цими закладами.
Багато відомих зарубіжних університетів вже зробили вільний доступ до своїх навчальних програм. Це при тому, що як правило, вони приватної форми власності, а не державної! То була їхня добра воля, їхня соціальна відповідальність перед суспільством. Наші ж ВУЗи, які фінансуються державою, просто зобов'язані це зробити.
Таким чином будь-яка людина зможе отримати доступ до якісних знань, і що найголовніше, зрозуміти своє справжнє призначення не в середині свого життя, а на початку усвідомлення свого життєвого шляху.
На відміну від традиційних виборчих компаній, ведучи діалог з громадою, я не роздавала виборцям "пайки" чи сумнозвісні "200 гривень". Працюючи з моєю командою над програмою і ставлячи в один із її пріоритетів розвиток онлайн-освіти, ми намагалися дати людям стимул для роздумів, донести інформацію, яка б спонукала змінювати своє відношення до життя, розуміти і реалізувати свої перспективи. Люди, які побували більш ніж на 200 зустрічах зі мною (а це була більша половина виборців), мали можливість це відчути, повірити і відкрити собі ці можливості. І я щиро вдячна за той високий рівень довіри, який вони мені висловили.
Однак, усвідомлення нових можливостей і викликів, з ними пов'язаних, відкриття їх для широкого загалу – це питання політичної волі з боку українського парламенту та представлених у ньому політичних партій. На жаль, якщо поцікавитися передвиборними програмами партій та кандидатів, то в жодній із них немає згадки про новітні можливості для молоді, зокрема і у вигляді онлайн-освіти.
Запропоновані програми не спонукають знайти нові підходи, не ставлять за мету переосмислення нових сучасних досягнень освіти, як сприйняття нових можливостей для громадян та фактично є набором штампів, які переходять від виборів до виборів, лише міняючись своїми місцями.
Але ж саме політики повинні формувати мотивацію – до праці, до життя, до спільної побудови держави!
Тому, я переконана, що питання онлайн-освіти, яке було підняте в рамках Давоського форуму на круглому столі з питань благодійності, організованому за сприяння Фонду Віктора Пінчука, сьогодні потребує серйозної і ґрунтовної дискусії, але вже в Україні. До речі, це питання було одним із тих, що викликали величезний інтерес на цьому економічному форумі. Це ж невипадково! Бо воно давно вже стало потребою часу.
Тому закликаю усіх українських політиків до дискусії, яка б стала поштовхом до стратегічних змін в українській освіті. І зі свого боку, бажаю успіху всім тим, хто прагне знань, знайти своє місце у житті, підкоряючи всі можливості і перспективи сучасного світу.
