Гриценко vs Садовий: чи можливе об'єднання?
Минулого тижня партія Демократичний Альянс підтримала Андрія Садового в його амбіції балотуватися на посаду Президента України в 2019 році. І це ще один крок до об'єднання всередині демократичного табору.
А 4 місяці тому Єгор Фірсов, лідер партії Альтернатива, підтримав Анатолія Гриценка в такій же його амбіції.
Отже, станом на зараз маємо 2 об'єднання всередині демократичного табору. І це добрий знак, який дає надію.
Але я хочу говорити про інше – важливе і знакове. Як зробити так, щоб на виході виборець отримав результат? Затребуваний і очікуваний результат – це прохід до другого туру єдиного кандидата від об'єднаних нових демократичних сил, що дає фактичну ймовірність перемоги на президентських виборах.
Те, що ми спостерігаємо зараз, це міжпартійні і навіть міжособистісні змагання. Потенційні виборці, спостерігаючи всі ці дивні рухи часткового об'єднання, не бачать великих відмінностей.
Натомість бачать безглузду боротьбу одного з одним за примарні речі – хто сильніший, хто спроможніший, навіть, хто креативніший. Вся їхня політична гра йде на одному електоральному полі в одних і тих же регіонах – західних та частково центральних.
Спільна проблема – кадровий голод в більшості партій демократичного спрямування. Така ситуація особливо відчутна на Півдні і Сході країни. Не тільки агітація і робота в "полях", а саме захист результатів виборів – одне із найважливіших завдань на час виборів.
Не секрет також, що на ті електоральні поля вже запустили альтернативний вибір Опоблоку, БПП та БЮТ, а саме – Радикальну партію.
Тому, чим довше запускаємось, тим важче буде здобувати вплив. Не кажучи вже про перемогу.
Все би може і нічого – можна боротися нескінченно. Але ми маємо уражену безпеку, роздробленість, купу геополітичних викликів, прагнення до реваншу проросійських сил. Хіба це все разом не є сигналом для об'єднання, а не міряння власними амбіціями?
Допоки не вступив у гру Святослав Вакарчук, і Садовий, і Гриценко заявляють, що їхні двері один одному відкриті. Але, окрім відкритих дверей, мають бути ще важливі речі – спроможність здорового глузду, який допоможе зрозуміти, що програш може стати катастрофічним для України.
За рухами демократів прикро спостерігати, бо технологічно АП робить вірно. А саме – докладає всіх зусиль для неможливості об'єднання. І ми розуміємо, чому АП старається, щоб цього таки не сталося.
Бо справді – для чого об'єднувати суспільство і давати йому альтернативу? Безальтернативні вибори – це ж так "прекрасно", правда?
І найважливіше – не об'єднавшись і не показавши спільний фронт на президентських виборах, наші демократичні кандидати дають зелене світло Тимошенко та діючому президенту вийти у другий тур. Це означає прямий провал демократів, перехід на найближчі 5 років в опозицію, де можлива критика, але все важче даються конструктивні кроки.
І, розуміючи все це, у мене є просте питання: що закриває очі представникам демократичного табору, які заявили про свої президентські амбіції?
Це недалекоглядність, потреба часу, робота на чужі замовлення чи що?
Тому, шановні наші демократи, поставте хоч раз державні інтереси вище власних, домовтесь за посади, скооперуйте партійні структури і працюйте на перемогу. В іншому разі не потрібно розказувати про країну, яку ви хочете збудувати.
Мільйони українців чекають на це об'єднання. Покажіть нарешті, що можете бути разом задля країни.
