7 маніпуляцій Путіна: відповідь Кремлю
Кілька днів тому Кремль опублікував свій англомовний "темник" щодо Другої світової війни. З прекрасними маніпуляціями фактами, вирваними з контексту цитатами шанованих світових лідерів, замовчуванням незручного, завуальованими меседжами та навіть деякими планами на майбутнє.
Безперечно, стаття за авторством Путіна вийшла дуже переконлива. Але треба визнати: в інформаційній війні, у війні наративів – росіянам наразі немає рівних. Але в чому проблема цієї статті? В семи простих речах.
1. Винен – Захід?
В Кремлі дуже вміло перекладають всю відповідальність на країни Заходу. Згадують політику умиротворення, згадують вторгнення Італії в Ефіопію, перекладають всю провину на Польщу і її лідерів.
Але логічна хиба в тому, що політику умиротворення Чемберлена та Даладьє привселюдно засуджують, визнаючи, що саме вона призвела до зростання апетитів Гітлера та зрештою до початку Другої світової війни. На фоні цього, одна Росія – начебто в білому пальто і відмовляється визнавати свою частину відповідальності.
І коли володар Кремля пише про "Мюнхенську змову", то кілька разів підкреслює, що західними державами "інтереси Радянського Союзу не було враховано". І тут у мене виникає запитання: а мали би бути? Кожна держава діє у виключно у своїх власних інтересах. По суті, всі ці голосні обурення Москви щодо "Мюнхенської змови", якою Францією та Великою Британією було надано згоду на окупацію Гітлером Чехословаччини, перекладаються з дипломатичної мови на звичайну як "ми теж хотіли, але нас не покликали". А розмови про зраду Заходом Польщі і Чехословаччини – є відвертим блюзнірством.
Набагато більш відкрито і розлого у цій статті Москва атакує Польщу, і це викликає посмішку. Адже неприховано звинувачувати у чомусь Польщу природньо легше, ніж Штати, Велику Британію чи Францію.
2. СРСР – голуб миру?
Західні країни, авжеж, були бездіяльні, коли окупували їхніх союзників – Польщу і Чехословаччину. Але все ж таки, вони не брали участі в поділі суверенних територій. Не анексували території незалежних держав.
Поруч з усіма конфліктами, що передували окупації Польщі, Путін чомусь забуває згадати про збройну агресію СРСР проти Фінляндії, за вчинення якої Союз виключили з Ліги Націй. А окупація Польщі виправдовується ним "стратегічною необхідністю". Путін стверджує, що Радянський Союз вступив у війну 17 вересня 1939 року, коли зрозумів, що Британія та Франція не втрутяться у конфлікт на боці Польщі. І знову ж таки, з дипломатичної мови на звичайну це перекладається як "і тоді ми зрозуміли, що нам за це нічого не буде".
Ще один момент, просто фантастичний за глибиною цинізму російського лідера, – це опис окупації країн Балтії. Тут вже мова не йде про захист стратегічних інтересів. Видно, не придумали, як це обґрунтувати. Замість цього, Путін вживає терміни "інкорпорація" країн Балтії, "приєднання" країн Балтії. Виглядає це просто жалюгідно, адже не існує таких термінів в міжнародному праві. "Інкорпорація", яку вони провели, була окупацією, на яку ніхто не давав згоди. Але в Москві йдуть ще далі – вони стверджують, що балтійці мають бути ще й вдячні за те, що їх приєднали і дозволили увійти у Вєрховний Совєт – так начебто цей Совєт хоч щось вирішував, і хоч у якихось народів у складі Радянського Союзу була хоч якась автономія.
3. З Гітлером – відносин не мали?
Путін також наполягає, що Сталін "не зганьбив себе відносинами з Гітлером", і чомусь забуває згадати, скільки офіцерів Вермахту та Люфтваффе було підготовано Радянським Союзом у танковій школі "Кама" під Казанню та у льотній школі під Липецьком наприкінці 20-х років в обхід умов Версальського договору.
Тим більш смішно виглядають твердження про "не зганьбив себе відносинами з Гітлером" на фоні того, що через кілька абзаців Путін згадує про перемовини Молотова з німцями у 1939 щодо остаточного вступу СРСР у війну на боці Німеччини і відкритого виступу Союзу проти Англії та Франції. Путін стверджує, що це була просто "загальна дискусія" та "обмін думками". І знову таки, з дипломатичної мови на звичайну це перекладається як "ми були зацікавлені, але умови нам не підійшли". Не можна починати переговори щодо розміру хабаря і стверджувати, що тебе не купили, адже з того моменту, як ти увійшов в перемовини – питання лише у ціні. Аналогічно і тут. Зацікавленість з боку СРСР у тому, щоб "зганьбити себе відносинами з Гітлером" була, тільки "ціна" не влаштувала.
4. Нападати – не планували?
Також у Кремлі стверджують – ніяких планів нападати першими у Радянського Союзу не було. Що не узгоджується з спогадами маршала Рокосовського, який пише, що армія СРСР була готова до наступу, але не до оборони, чим і пояснюються величезні втрати у перші дні після нападу нацистської Німеччини. Свідчення маршала Рокосовського також розходяться з поясненням Путіна щодо того, що оборонна стратегія СРСР полягала у тому, щоб не нападати самим, але у випадку атаки перейти у контрнаступ і битися на території супротивника – виникає питання, чому ж тоді це не було зроблено? Більше того, Путін пише, що Сталін знав про напад, що планувався, і тому готував війська і мобілізував населення до лав Червоної армії. Отже, чому тоді так швидко Радянський Союз втрачав території у 1941 році? Чому, знаючи про напад, що готується, не були утворені військові союзи? Та просто тому, що Сталін не вірив даним розвідки про готування Гітлера до нападу. А те, що Союз планував нападати підтвердив і В'ячеслав Молотов, заявивши у 70-х роках: "Випередив нас Гітлер!"
5. Ленд-ліз був несуттєвою допомогою?
Путін пише, що Росія буде завжди вдячна союзникам за допомогу в рамках програми ленд-лізу, але ця теза носить характер неприхованого глузування, адже, як він пише, ленд-ліз покривав всього лише частку, що приблизно дорівнювала 7% загального військового виробництва Радянського Союзу. Навіть дивно, що Путін обрав саме цю цифру, адже офіційна радянська пропаганда казала про 4%, що, втім, не відповідає дійсності. Це спростовується твердженнями Сталіна, Хрущова і Жукова – сподіваюсь, хоча б їхні свідчення Москва оспорювати не буде.
Так, Жуков казав, що "[А]ле ж не можна заперечувати, що американці нам гнали стільки матеріалів, без яких ми б не могли формувати свої резерви й не могли б продовжувати війну... У нас не було вибухівки, пороху. Не було як споряджати гвинтівкові патрони. Американці по-справжньому виручили нас із порохом, вибухівкою. А скільки вони нам гнали листової сталі! Хіба ми могли б швидко налагодити виробництво танків, якби не американська допомога сталлю? А зараз представляють справу так, ніби у нас все це було своє у надлишку".
З посиланням на Сталіна Хрущов у своїх мемуарах писав: "Хочу відверто висловити свою думку про погляди Сталіна на здатність РККА і СРСР впоратися з нацистською Німеччиною і витримати війну без американської та англійської допомоги. По-перше, хочу сказати про деякі зауваження, зроблені Сталіним і неодноразово повторених ним під час "невимушених" розмов між нами. Він прямо сказав, що якби США нам не допомогли, ми б війну не виграли. Якби нам довелося боротися з нацистською Німеччиною один на один, то такого тиску ми б не витримали і війну програли б".
А сам Сталін під час Тегеранської конференції у 1943 році, проголошуючи тост на честь дня народження Черчіля сказав: "Без цих машин, що поставлялися по ленд-лізу, ми б програли цю війну".
По факту обсяги поставок в десятки, а іноді і в сотні разів перевищували обсяги радянського виробництва: 106% від радянського обсягу виробництва алюмінію, 223% – олова, 480% – м'ясних консервів, 1020% – залізничних вагонів. Тому озвучена цифра у 7% від загального обсягу військового виробництва СРСР – це просто знущання і невдячність.
6. Львів – російське місто, а Бандера – німецький посіпака?
Не обійшлося у цій статті і без звичних російських наративів. Путін традиційно стверджує, що Степан Бандера був послідовником Гітлера і розстрілював людей у Бабиному Яру. От тільки ОУН (б), а з 1942 року – УПА, які очолював Степан Бандера, в'язень німецького концтабору Заксенгаузен, боролися проти нацистів. І проти совєтів. І за незалежну Україну, як би Путіну не хотілося називати їх "замаскованими під борців за незалежність". А в Бабиному Яру німецькі солдати розстріляли в тому числі багато членів ОУН, серед яких була видатна українська поетеса Олена Теліга.
Інший російський наратив – дуже тонкий і непомітний не дуже уважному оку. Коли Путін пише про міста, в яких жили євреї і які були б охоплені нацистською окупацією у 1939, якби не Червона армія, він вживає назви не англійською, а мовою тієї держави, якій, за уявленнями Москви, має належати те чи інше місто. Так, наприклад, Вільнюс написано польською мовою – Wilno. Скажете, це обґрунтовується тим, що Вільнюс, тоді належав Польщі і це історична назва? Ніт. Львів на той момент теж належав Польщі, але його назва написана російською – Lvov. Годі вже казати, що назви міст Києва, Харкова та Одеси також написані російською транслітерацією. Це дрібниця, але ця дрібниця демострує ставлення до незалежності певних країн, а також невмирущі територіальні претензії Росії до сусідів.
7. Росія – мирна держава?
І наостанок – багато важливого було написано Путіним і про сучасність, і треба розуміти, що це не історичний опус, але маніфест щодо майбутнього. Кремль вказує, що зараз відбуваються значні зсуви у світовому порядку, і зазвичай це призводить до великих військових конфліктів. І це – непряма погроза. Також, Путін згадує право вето постійних членів Ради безпеки ООН, яке Росія так любить використовувати, і говорить, що право вето, розмови про скасування якого час від часу ведуться, – є гарантією миру у світі, і що його скасування перетворить ООН на Лігу націй, яка була просто "говорильнею" і яка не справилась із своєю задачею, зробивши можливим початок Другої світової війни. І це теж непряма погроза. Путін у контексті пандемії підкреслює, що "неприпустимо використовувати економіку як інструмент тиску та конфронтації", і от на цьому моменті хочеться плескати в долоні: хто ще скаже, що санкції не працюють, а Росія так наростила власне виробництво, що міжнародна ізоляція для неї неважлива?
Тим часом, Кремль анонсує новий масштабний проект про Другу світову війну, який, звісно, буде нафарширований маніпуляціями аналогічними тим, які закладені у статті Путіна. А ще – Кремль скликає зустріч постійних членів Радбезу і має заготовлені "ініціативи" щодо "миру". Це означає, що наша гібридна війна продовжується. Входимо у новий період турбулентності.
