Нотатки перед Самітом у Вашингтоні 2024
Виглядає, що цьогорічний саміт НАТО у Вашингтоні – це... знову про слабкість альянсу перед викликами.
А для нас ні перспектив наразі, ні надій – давайте відверто.
Посилення ППО, зміна форматів координації допомоги, муки в пошуку словесних зворотів, щоб категорично не було слова "запрошення", і попередження ще з минулого року, щоб ми не пушили членство в Штатах на саміті цьогоріч – ріал геополітік і неприємний душ для українців.
І здається, справа не в Україні, нашій корупції, ПДЧ чи ще чомусь. Це не Україна не готова.
Це Альянс не готовий і не здатний протистояти росії. З одного боку, це зрозуміло, бо нікому не потрібен театр бойових дій далі за нашими межами, а з іншого – на фоні ефективного союзу, який будує рф навколо себе, все ж виглядає, що Україну швидше готові уступити, аніж прийняти в пул західної парасольки.
Цікаво виходить, московія готова за нас гризтись до останнього, щоб здобути,
Північноатлантичний Альянс дає нам періодично згрубша "пігулки від голови", а в українців вихід лише один -війна за самих себе.
Відтак, поки Вісь зла консолідується і струнким кроком йде до гегемонії у світі, НАТО пережовує формулювання про "незворотність" і "відкриті двері", які вже доносилися до України щонайменше двічі. Тепер спір іде про "irreversible bridge". Це триває декілька місяців, і єдине, що я просила, коли приїжджали конгресмени до Києва минулого тижня на чолі з Майком Тернером – це не дати вписати саме таке формулювання по відношенню до України. Інакше – це просто сарказм і злий жарт.
Вчорашні воєнні злочини росії в Україні, а крім Охматдиту – ще два медичні заклади з загиблими – це Ісіда та Адоніс, не зрушать рішення Штатів і партнерів, на жаль. І будемо відверті – посилення ППО – це раніше прийняті рішення, щоб ми не поїхали з пустими руками після саміту.
Виведення інструкторів партнерів НАТО з України у жовтні 2021 року було останньою друзкою в полум'я великої війни, що розпалював Кремль. Заклик іноземних "експертів" не приймати Україну в НАТО – з тієї ж опери. За три роки повномасштабного вторгнення купа людей на Заході так нічого і не зрозуміли. На жаль.
Неможлива перемога України, без поразки росії. І бізнес as usual теж уже неможливий, бо кожен буде співучасником з руками в крові, а це не про міжнародне гуманітарне право.
Нам залишається зараз своє робити, будувати двосторонні альянси і вгризатись у реально найважчий період російсько-української війни, бо відступати нікуди.
Вибачайте за мало оптимізму, але після вчорашнього болю і удару за межею людського розуміння – далі бути стурбованими лише ударами по території рф, без політичних і військових рішень щодо України – також уже немислимо.
Нашій українській команді щиро бажаю чуда і успіху у Вашингтоні.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
