Космічні війська: що це таке і чи настав час для України?
У часи Холодної війни розуміли, якщо після Другої світової перевагу у війні отримував той, хто має перевагу у повітрі, то у майбутньому перевагу отримає той, хто домінуватиме у космосі. Хоча можливість проведення військових операцій у космічному просторі здавалася дуже перспективною для багатьох країн, реальність була суворішою – для війни у цьому вимірі були потрібні величезні наукові, технологічні та фінансові ресурси.
Україна свого часу також зробила вагомий внесок у розвиток космічних технологій, за що, по праву, і до сьогодні вважається космічною державою. У травні 2025 року до парламенту було подано законопроєкт N13255, яким пропонується створити в структурі Збройних Сил України новий рід військ – Космічні сили, поруч з існуючими Сухопутними військами, Військово-морськими силами та Повітряними силами.
Про те, де у світі функціонують космічні війська, яке їхнє призначення та функції, а також перспективи розвитку цього виду військ в Україні – про це й поговоримо далі.
СТВОРЕННЯ КОСМІЧНИХ ВІЙСЬК
Наразі, космічні війська як окремий вид військ функціонує лише у складі збройних сил двох держав – США і Китаю. Космічні компоненти у складі військ мають і інші країни – росія, Нідерланди, Велика Британія, Франція, Іран та Індія. У цих державах космічні війська входять до складу військово-повітряних сил і відповідно називаються повітряно-космічними. Така традиція виникла недарма, адже ефективне функціонування космічних військ можливе, перш за все, завдяки розвинутій системі військової авіації.
Крім того, для проведення військових операцій у космічному просторі збройні сили цих країн мають відповідні засоби – орбітальні та наземні.
КОСМІЧНІ СИЛИ США
Найбільш розвиненими з погляду військових спроможностей вважаються Космічні сили США. Відповідно до національного законодавства, на них покладено завдання забезпечувати військове домінування та захист національних інтересів у космічному просторі, стримувати збройну агресію в космосі та з космосу, а також проводити військові операції у цьому середовищі.
Організаційно Космічні сили США складаються з командування космічних сил, регіональних командувань, дельт (назви військових частин), ескадрилей, крил та секцій. Оскільки Космічні сили США відділилися від Військово-повітряних сил у 2019 році, їхня організаційна структура нагадує структуру ВПС. На момент створення загальна чисельність Космічних сил США складала 16 тисяч військовослужбовців. Профільне навчання, необхідне для служби в Космічних силах, військовослужбовці отримують на базі Академії ВПС США.
До завдань Космічних сил США відноситься здійснення спостереження і розвідки космічного простору, проведення радіоелектронної боротьби, забезпечення супутникового зв'язку та навігації, а також ведення орбітальної війни. Для виконання цих завдань Космічні сили США мають в наявності не менше 80 супутників виключно військового призначення, 2 орбітальні випробувальні кораблі та 10 наземних станцій космічної розвідки. Загальна кількість орбітальних апаратів військового і подвійного призначення, які використовують Космічні сили США, складають не менше 450 одиниць. Космічні сили США забезпечують раннє попередження про ракетні загрози з боку противника, цілевказування для перехоплення міжконтинентальних балістичних ракет, а також стійку та безперебійну систему зв'язку та навігації з космосу для інших видів Збройних сил США.
ПОВІТРЯНО-КОСМІЧНІ СИЛИ рОСІЇ
Друге місце за своїм потенціалом ділять між собою космічні війська росії та Китаю. Визначити, яка з цих країн має потужніші військові спроможності, складно, оскільки, на відміну від США, інформація про космічні війська Китаю та росії має більш обмежений доступ.
Відомо, що Космічні війська як окремий рід військ в росії входять до складу військово-повітряних сил (звідси і офіційна назва – Повітряно-космічні війська). До завдань Космічних військ відноситься спостереження, виявлення загроз та протидія їм, здійснення розвідки космічного простору, управління супутниковими системами військового та подвійного призначення. У межах визначених завдань на космічні війська в росії покладається система раннього ракетного попередження, протиракетна оборона, забезпечення збройних сил росії розвідувальною інформацією. Організаційно ж космічні війська росії складаються з командування космічних військ, 15-ї армії військово-космічних сил окремого призначення, центру попередження про ракетний напад, центру розвідки космічної обстановки та двох навчально-випробувальних центрів. Загальна чисельність орбітальних апаратів (військового та подвійного призначення) налічує понад 100 одиниць. Окрім цього, у росіян функціонують 10 нових надгоризонтальних радіолокаційних станцій проєкту "Воронєж", одна старіша станція типу "Волга" та одна станція типу "Дарьял".
Варто зазначити, що спроможності російських космічних військ успадковані завдяки космічним програмам Радянського Союзу. Після розпаду Радянського Союзу росіяни, своєю чергою, стикнулися з проблемою недофінансування та неналежного науково-технічного забезпечення космічних військ.
АЕРОКОСМІЧНІ СИЛИ НАРОДНО-ВИЗВОЛЬНОЇ АРМІЇ КИТАЮ
Китай – друга країна після США, що має космічні сили як окремий вид військ (офіційна назва – Аерокосмічні сили Народно-визвольної армії Китаю). До завдань Космічних сил Китаю відноситься здійснення спостереження та розвідки за космічним простором, здійснення супутникової навігації та орбітальна війна. Організаційно космічні сили Китаю складаються з центрального штабу космічних військ, 3-х центрів запуску супутників, 4-х центрів управління та 8-ми центрів підготовки, розвитку та випробувань. Станом на 2024 рік Китай має близько 240 орбітальних апаратів військового і подвійного призначення, що використовуються у військових цілях. Однією з головних переваг Китайських космічних сил є активна розробка протисупутникових засобів боротьби, яка включає як орбітальні протисупутникові системи, так і наземні системи (ракети та лазерну зброю). Наявність таких систем свідчить про спроможність Китайських космічних сил мати перевагу у космічному просторі.
КОСМІЧНІ СИЛИ ІНШИХ КРАЇН
Значні ресурси у розвиток власних космічних військ вкладає також Індія, яка, за оцінками військових аналітиків, може мати на орбіті близько 40 апаратів військового та подвійного призначення. До країн, що розвивають подібні спроможності, належать також Велика Британія, Франція та Іран. Формування можливостей космічних військ у цих держав відбувається завдяки реалізації ефективних національних космічних програм тісній співпраці військово-повітряних сил з цивільними космічними агентствами.
УКРАЇНСЬКІ ПЕРСПЕКТИВИ
На жаль, після розпаду Радянського Союзу українська космічна галузь почала переживати не найкращі часи. Необхідність спрямування коштів на більш нагальні соціально-економічні проєкти призвела до максимальних скорочень асигнувань не лише на розвиток, але й на підтримку космічних програм. Такий стан справ також зачепив і військову складову пов'язану з космічними програмами. До прикладу, після розпаду Радянського союзу Україна успадкувала дві надгоризонтальні радіолокаційні станції типу (Дніпро), що мали можливість зондувати космос на предмет ракетних загроз. При цьому, довгий час ці станції працювали на потреби російської оборони за орендну плату. У 2008 році росіяни відмовилися від використання цих станцій та перестали сплачувати орендні платежі (на той момент росіяни почали вводити в експлуатацію новіші станції типу "Воронєж"). Одразу після цього станції були передані з управління Міністерства оборони України до Державного космічного агентства. Через рік станція, яка базувалася поблизу Севастополя закрилася через відсутність фінансування та відсутність потреби у її роботі для інтересів української оборони. Друга станція, поблизу Мукачева, фактично припинила своє функціонування та через моральну і фізичну застарілість наразі не здатна виконувати свої завдання.
Не набагато краща ситуація склалася в України і з орбітальними апаратами. Станом на 2025 рік Україна має на орбіті три наносупутники серії PoluITAN, що не придатні для використання у військових цілях. Єдиний супутник подвійного призначення, що використовується у військових цілях і перебуває у розпорядженні України – це так званий "Народний супутник", комерційний супутник ICEYE, придбаний Фондом Сергія Притули літом 2022 року.
Після відмови України від ядерного озброєння і ратифікації низки міжнародних договорів (Договір про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь, Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності, Керівні принципи і Додатки Режиму контролю ракетних технологій) українські ракетні програми зазнали значних обмежень. Згідно цих же договорів Україна відмовилася і від стратегічної авіації.
Під час повномасштабної війни для України одним з найбільших викликів стала ракетна загроза з боку росії. Наразі українська система раннього виявлення та попередження про ракетні загрози повністю залежить від розвідувальної інформації, наданої західними партнерами (перш за все, добутої з космосу). При цьому, на озброєнні України відсутні протиракетні комплекси, здатні перехоплювати балістичні ракети малого, середнього і дальнього радіуса дії (від 500 км).
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ
Навіть загальний огляд наших технічних спроможностей та реальна оцінка фінансового стану держави в умовах повномасштабної війни свідчать про те, що наразі Україна має обмежені можливості для ефективної реалізації проєкту з створення Космічних військ.
У пояснювальній записці до законопроєкту N13255 зазначено, що після ухвалення закону Україна отримає можливість створити власні Космічні сили, зважаючи на наявність потужного науково-інженерного та виробничого потенціалу. Очевидно, що успішність реалізації цього проєкту значною мірою залежатиме від науково-технічного й ресурсного потенціалу держави, а також від рівня розуміння та підтримки з боку Верховного Головнокомандувача, Головнокомандувача Збройних Сил України та Міністерства оборони.
Адже недостатньо просто створити організаційну структуру/зовнішню оболонку – потрібно наповнити її реальним змістом: не лише кадровим потенціалом, а й сучасними оборонно-технічними засобами.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
