21 вересня 2017, 15:54

"Реформатори" з менталітетом Януковича

Шалена інформаційна кампанія з дискредитації медичних профспілок, розгорнута МОЗом, змушує замислитися нас, які цінності сьогодні сповідують очільники міністерства, та яку країну, зрештою, ми будуємо.

Європейська спільнота та європейські стандарти життя значною мірою сформувалися під впливом профспілок. Ці організації завжди об'єднували найбільш активних, рішучих та свідомих громадян, які штовхали державу та великий бізнес до "соціалізації" укладу життя та гуманізації стосунків між роботодавцем та найманим працівником.

В найбільш успішних країнах Європи сьогодні значна кількість громадян є членами профспілок. У Данії близько 80% робітників беруть участь у профспілковому русі, у Швеції – 75%, у Великобританії – 25%, у Франції – 15%.

З профспілками у Європі рахуються, до них дослухаються, адже профспілки – це люди, громадяни, які мають активну позицію. І нікому не спаде на думку говорити про те, що людей на протести там заганяють силою, чи ці протести є проплаченими. Політик, який наважиться сказати щось подібне, наступного ж дня піде у політичне небуття.

Але якщо європейські працівники мають право на власну позицію, то наш МОЗ у такому праві українцям відмовляє. Люди з міністерства, які позиціонують себе як реформатори, чомусь ставляться до власних громадян, як до нікчемної маси, яка нездатна самостійно мислити та приймати рішення, і яку обов'язково хтось кудись заганяє.

В їхніх головах не вкладається, що люди справді можуть мати власну позицію і готові її відстоювати. Не за гроші, не з-під палиці, а тому, що мають гідність і відчувають себе повноправними громадянами.

Це дуже нагадує менталітет Януковича, який завжди вважав, що всі протести куплені та зрежисовані, а люди – дурні та нездатні на самостійні дії.

Саме тому ці "реформатори" з МОЗу проігнорували тисячі медиків, яких вивели на вулиці профспілки і сто тисяч підписів, які були зібрані в підтримку вимог профспілок. Ніхто з профільного міністерства не вийшов під Верховну Раду, ніхто не намагався почути людей і висловити готовність з ними говорити. Для них ці лікарі та медсестри – планктон, не вартий уваги.

Виникає питання: чи справді в МОЗі працюють люди з європейським світобаченням, готові до соціального діалогу, комунікації з громадянами та співпраці? Чи це звичайнісінькі псевдопатріоти-перевертні, які лише зовні виглядають, як реформатори, а всередині залишилися вірними заповітам Януковича?

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Крихка памʼять – Memoria fragilis

Є втрати, які приходять раптово і боляче. І є втрати, які тривають довго – день за днем, повільно, невблаганно, і не менш болюче. Деменція належить саме до таких...

"Не спи"

Я знаю людину, яка не спить. Ви, мабуть, також? Мій друг воює з перших днів. Захищає, вивозить, рятує. Кілька разів був контужений. І щоразу повертався назад – не з бажання довести щось, а з внутрішнього відчуття відповідальності...

Всім сильним присвячується

Останніми роками ми дедалі частіше читаємо короткі повідомлення, від яких холоне всередині: "Раптово помер... Серце зупинилося. Агресивна онкологія...

Вдячність і щастьоліття

Qui gratus est, felix est (Хто вміє дякувати – той щасливий) Я пам'ятаю себе зовсім маленькою і мамин голос: - Оля, скажи "дякую". Я ще не усвідомлювала значення цього слова...

SILENTIUM

"Keeping silent is also a way of speaking." (Мовчання також є способом спілкування) Мартін Хайдеггер Ми звикли уявляти тишу як відсутність звуку...

Щастьоліття

Я довго вагалася, чи маю право писати цей текст саме зараз, коли триває війна. Коли щоденні новини не залишають простору для абстрактних роздумів...