Лікарі, підготовлені до найгіршого: унікальний досвід Ізраїлю
На запрошення ізраїльської сторони взяла участь в унікальних військово-медичних навчаннях в медичному центрі Галілеі на кордоні з Ліваном. Для кожного медика, особливо з воюючої країни, це – неоціненний досвід.
Мета військово-медичних навчань – підготувати громадян, військових та працівників лікарні до спільних синхронізованих дій на випадок терористичного акту, масового ураження населення або початку військової агресії. Такі навчання надзвичайно важливі, корисні і успішний досвід інших країн потрібно вивчати та наслідувати і в Україні з метою захисту життя і здоров'я наших громадян.
Навчання в Галілеі мали найвищий рівень складності. В ньому були окрім військових були задіяні всі 2500 медпрацівників, які працюють в 69 відділеннях та обслуговують 600.000 населення.
Разом з колегами в рамках військово – медичних навчань ми поетапно відпрацьовували – формування штабу, планову евакуацію офтальмологічного відділення, екстрену евакуацію терапевтичного відділення, вибух кисню, локальну пожежу, масове надходження сотень військових та цивільних поранених, а також розгортання підземного шпиталю.
Поряд з медичними працівниками Галілеі на кожній ключовій точці евакуації чи сортування поранених стояли наглядачі – лікарі з іншої лікарні, які жорстко фіксували всі дії, таймінг і помилки своїх колег, щоб потім разом їх проаналізувати і виправити.
"Підготовка лікарів – до найгіршого. Надання медичної допомоги – найкращої" – таким було цьогорічне гасло навчань.
Сам медичний центр, на базі якого проходили навчання, в мирний час розрахований на 800 ліжок, але у 2000 році в ньому була збудована нова підземна частина, розрахована на 450 ліжок. При потребі в разі загострення бойових дій вона може бути збільшена майже вдвічі.
У 2006 році під час бомбардування Ізраїлю саме завдяки своім підземним відділенням лікарня в Галілеї стала єдиною на півночі країни, яка змогла прийняти за три місяці понад дві тисячі поранених.
Подібні військово-медичні навчання проводяться щорічно, в них задіяний весь персонал – від головного лікаря, професорів і вузькоспеціалізованих лікарів до секретарок, санітарів та прибиральниць.
Кожен має своє місце в системі надання допомоги та свої завдання. Щорічний сценарій розробляється Міністерством оборони Ізраїлю і тримається в таємниці, тож ніхто з персоналу не знає, які саме будуть надані команди.
У 90-х роках до Галілеї приїхали понад 300 лікарів з колишнього Радянського Союзу, більшість з них і зараз працює в цій лікарні.
Незважаючи на близькі військові дії, медики працюють, цінують життя і мир, розбудовують безпеку і підвищують свою професійність та майстерність.
Впевнена, що такий досвід є надважливим для України, для забезпечення збереження життя цивільного населення та наших військових.
Мною досягнуто домовленість з керівництвом про можливість співпраці з Україною і передачі їй унікального досвіду та алгоритмів проведення військово-медичних навчань.
Медичний центр Галілеі розташований в 7 кілометрах від кордону з Ліваном.
У 2006 році медичний центр Галілеі було частково розбомблено. Ніхто з медиків не залишив своєї лікарні, всі продовжували надавати допомогу пораненим.
Сходи в лікарні зроблені так, щоб вони могли витримати велику кількість людей на випадок, коли ліфти не будуть працювати.
На навчаннях були присутні спостерігачі з Сингапуру, США, Угорщини.
Перший етап навчань після оголошення про початок бомбардування – розгортання підземного штабу. На великому екрані можно бачити все, що відбувається на різних підземних локаціях.
На іншому табло постійно оновлюється список – скільки поступило поранених, в які відділення вони спрямовані чи евакуйовані, скільки ще залишається вільних ліжок, яку кількість постраждалих лікарня може прийняти протягом години і протягом наступної доби.
На другому етапі було оголошено про планову евакуацію офтальмологічного відділення, яке знаходиться на найвищому поверсі будівлі лікарні на стороні потенційного бомбардування. Консиліум лікарів відділення оперативно вирішує яких хворих виписувати, яких перевозити в підземні палати.
Обхід палат, евакуація пацієнтів. "Пацієнтами" були солдати ізраїльської армії.
Одночасно відбувається розгортання ліжкового фонду в підземній частині лікарні.
Окрема підземна киснева станція дозволяє лікарні мати повністю автономне забезпечення на випадок хімічного чи радіологічного зараження.
Штаб працює в окремому приміщенні. До складу штабу входять головний лікар, старша сестра, відповідальні за безпеку, координацію з військовими, пожежниками, за медичне забезпечення, комунікацію, забезпечення препаратами крові, евакуацію поранених. Кожне слово та рішення всіх членів штабу записується та документується секретаріатом. До кожного члену штабу прикріплений секретар-діловод, який фіксує і моментально виконує поставлені керівництвом завдання.
Через систему оповіщення оголошено про термінову евакуацію всіх пацієнтів терапевтичного відділення у зв'язку з попаданям снаряду. У військовій формі та яскравих жилетах спеціальний підрозділ військових, який відповідає за допомогу цивільному населенню.
На кожному етапі і локації знаходяться "наглядачі" – працівники іншого медичного центру, які записують помилки в діях та жорстко хронометрують час виконання того чи іншого завдання.
По внутрішній системі зв'язку оголошено про вибух кисню у відділенні. Відповідальні медсестри одразу перекривають доступ кисню по лікарні, інші продовжують евакуацію людей. Прибувають пожежники, гасять локальну пожежу, що виникла внаслідок вибуху.
В очікуванні поранених, які мають прибути до лікарні, стоїть напоготові немедичний персонал – водії та прибиральники.
Забезпечення транспортування поранених від швидкої до пункту сортування. Оголошено про поступове прибуття до сотні поранених різного ступеня тяжкості.
Кожен з 2500 співробітників на чітко визначеному місці і в очікуванні виконання своєї роботи. Стеля над в'їздом до приймального відділення лікарні виконана з урахуванням ризиків бомбування і має підвищену витривалість.
Перший "поранений" без ознак життя. Про стан за оцінкою лікарів швидкої та про надану допомогу написано на спеціальній картці, яка прикріплена на грудях. На першій локації відбувається сортування лише за двома ознаками – потребує негайного втручання чи може почекати? Смерть констатувати на цій локації не мають права.
Другий "поранений" – дитина. Стан не тяжкий, у свідомості. Після оцінки стану – транспортується на наступну локацію для надання допомоги. Сортування поранених на першому етапі проводить найдосвідченіший з лікарів невідкладної допомоги. З етичних міркувань ті "поранені", які не мають ознак життя і "діти" – замінені на навчаннях манекенами.
Третій поранений має множинні осколкові ураження. Транспортування його до локації наступного етапу сортування і надання допомоги.
Окремі секретарі-реєстратори на кожній локації вносять дані до особової картки пораненого, яка оформлюється при ввозі його на територію лікарні.
Інший секретар-реєстратор моментально вносить особові дані пораненого до комп'ютерної системи, яку бачить керівництво штабу на своїх табло.
Окрема бригада медиків при вході чергує з кисневими засобами, щоб зберігати стан пораненого ще на етапі транспортування до реанімації.
Така особова картка заповнюється на кожного пораненого і доповнюється на кожному етапі його перебування.
Другий етап сортування проводиться бригадами у складі лікаря, медсестри та реєстратора. Тут приймається рішення щодо обсягів медичної допомоги і відбувається її надання.
Зупинка серця, масова крововтрата, у відділенні невідкладної допомоги групою медиків констатовано смерть.
При вивезенні поранених з кожної локації на наступну стоїть лікар-контролер, який перевіряє, чи все було зроблено правильно і відповідно до стандартів надання допомоги, та чи правильно обрано маршрут транспортування.
Незважаючи на проведення навчань – приймальне відділення лікарні продовжує приймати хворих. Навчання навчаннями, а хворі чекати не можуть.
Наступна локація – відділення невідкладної допомоги. Проводяться реанімаційні заходи для постраждалих.
Було приємно зустріти колег з України та Білорусі, які проходять стажування в Ізраїлі.
Разом з керівником медичної частини військово-медичних навчань Галілеі обговорюємо хід проведення навчань.
Бригади, які не задіяні в роботі, очікують поранених на своїх локаціях в реанімаційних відділеннях.
Окремий відповідальний попопереджає і викликає на локації вільних медиків за потребою. Потреба в медиках визначається штабом і передається спеціальними "бігунами" – особами, які не задіяні в наданні медичної допомоги і виконують лише функції передачі інформації. Такі "бігуни" повністю заміщують систему комунікацій між всіма локаціями і штабом на випадок відсутності радіозв'язку.
Локація, де очікують резервні лікарі і медссестри на виклик. Без виклику за власним бажанням вони не мають права долучатися до роботи бригад. Якщо потрібен нейрохірург, а їх є в наявності три – першим йде найдосвідченіший.
Пацієнта транспортуєть до визначеного бригадою відділення лікарні. Поряд з ним весь час одна й та сама бригада медиків, яка відповідає за життя пацієнта.
Знову перевірка лікарями-контролерами, але вже на наступному етапі – чи все зроблено правильно, відповідно до стандартів.
Вузькоспеціалізоване діагностичне обладнання поки що не задіяне. Навчання триває вже протягом 4,5 годин. Все учасники відчувають реальну потребу і важливість такого досвіду, адже знають, що таке справжнє бомбардування.
"Підготувати лікарів до найгіршого.
Надати медичну допомогу – найкращу"
І на завершення. Чому кожен знає, як йому діяти, і ніхто з 2500 людей не бігає знерововано і не задає запитань що їм робити? Тому що в кожному відділенні є такі маленькі стенди, де на різнокольорових листочках написані короткі і точні інструкції для кожного, що йому робити в тій чи іншій ситуації. Один листочок формату А4 – ретельно підготовлений одними фахівцями і гідно виконаний іншими – дозволяє створити реальну синергію дій в смертельній небезпеці, і саме це зберігає життя і здоров'я людей.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
