8 жовтня 2023, 19:28

Ми переможемо – Україна і Ізраїль

Вчора я майже до ранку переписувалася з ізраїльськими друзями – лікарями, бізнесменами, домогосподарками. Всі вони свого часу проходили військову службу і готові до війни.

Понад 1800 поранених, понад 800 зниклих безвісти, понад 600 загиблих за одну добу отримав Ізраїль – це тільки на час написання цього тексту.

Ці цифри нагадали мені наші перші дні повномасштабної війни. А ще раніше – розстріл Майдану. Ми захлиналися від убитих і поранених і не знали, що робити...

Я хотіла почути настрої моїх друзів-ізраїльтян зсередини, а не зі стрічки болісних новин, і спитати: чим ми можемо їм допомогти?

Що ж я почула?

Жодної паніки, жодного розпачу. Лише ділова згуртованість. У всіх однаковий настрій.

Старші люди ховаються у бомбосховищах, лікарні переформатовуються для допомоги пораненим, резервісти їдуть на фронт.

"Все спокійно, не переживай, ми всі знаємо, що робити. Чекаємо команду від керівництва".

Фронт завжди поряд, а бійці є у кожній родині. В маленькій країні, що оточена ворогами, в армії служать усі. І з самого дитинства знають, що захищатимуть свою батьківщину, і знають де, як і чим.

Ще до проголошення Держави Ізраїль вони зуміли згуртуватися і зробити реальне чудо, безплідні землі перетворивши на родючі.

Зібрали співвітчизників з усього світу на одній землі.

Залучили кошти всього світу, щоб побудувати сильну державу.

Створили унікальну армію, де всі служать з гордістю.

Тому мої друзі проводжають до війська дітей та онуків без крику й сліз, з повним розумінням: так треба. І готові самі до повної мобілізації.

"Не хвилюйся. Ми готові до війни. А ще в нашій новій квартирі є спеціальна кімната-бомбосховище".

"Ми сильні. Ізраїль вміє тримати удар".

"Нас можна здивувати, але не можна зламати".

"Чи я не в епіцентрі війни? Ні! Ще ні! Ще не було команди туди рухатися".

Інші вже провели на фронт дочку і сина, і чекають офіційних сповіщень від уряду.

"Не читай новин. Ми довіряємо лише офіційним заявам влади".

Довіряють владі.

Вірять в силу війська.

Вірять в перемогу.

Не планують ані вивозити дітей, ані виїжджати самі.

Ізраїльтяни знають, хто живе поряд і чого від них чекати. Тому не лише виграли декілька, здавалося б, безнадійних війн, не лише побудували провідну економіку у безплідній пустелі розміром трохи більше за Львівську область, але й лишаються гідними патріотами своєї країни.

"Ухилянти? Ватники? Ти смієшся? Це не про нас взагалі. У нас таких немає".

Там немає зрадників. Ізраїльтянин, що наводить ворожі ракети на своє місто – це нонсенс.

Нема і ухилянтів. Немає місцевих ватників, які би просували ворожі наративи.

Знаєте ЧОМУ?

Бо система цінностей і система освіти складають основу цієї держави. І це те, чого так бракує Україні.

Коли я готувала військово-медичну доктрину нашої держави, яку затвердили парламентські слухання ще в 2018 році, я базувала її на досвіді Ізраїлю та Швейцарії. Нам підходить їхня модель, бо ми на дві третини оточені ворогами, і тому всі маємо бути сильними. І якби її виконали хоча б частково – ми були би вже сьогодні значно сильніші.

Але ту мою доктрину поховав у тому ж 2018-му Кабмін разом з Адміністрацією Президента, бо начебто була не на часі.

Наша влада в будь-які часи була і є набита "ухилянтами від відповідальності", голими королями, піарниками і ватниками.

І так прикро, що тепер за це і за цих платять життям наші найкращі патріоти, яких стає дедалі менше з кожним днем нашої війни...

Щирі співчуття усім постраждалим жителям Ізраїлю. Сили й витривалості нашим друзям.

Вірю, що Ізраїль переможе у цій війні швидко і з мінімальними втратами.

А нам своє робити – з тими силами й ресурсами, які далеко не безкінечні. І тому дай Боже, щоб нарешті ми навчитися робити висновки, і швидко вчитися на чужих і на своїх помилках.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Ціна перемоги і культ насильства

Олександр Усик – абсолютний чемпіон. Денис Берінчик – чемпіон по версії WBO. Даніель Лапін – отримав титул WBA continental. Пишаємося...

6208 врятованих життів

Цього року перша в Україні масова волонтерська медична акція "День Меланоми" очікує на ювілей. 20 травня в рамках вже 15-го Дня Меланоми ми оглянемо півмільйонного українця...

"Хочеться чуда і трішки вина..."

Коли приходять погані новини, коли стає важко вірити й сподіватись, коли хочеться опустити руки – я завжди згадую її. Ліну Костенко. Іменинницю, якій сьогодні виповнюється 94...

Друга річниця. Важко – але не соромно

Сьогодні, мабуть, кожен з нас напише про одне й те саме. Про той день, коли наше життя розділилося на "до" і "після" початку повномасштабного вторгнення, повномасштабної війни проти нашої країни...

Дякую, тату, за все...

Сьогодні у мене сумна дата... Вже три роки, як немає з нами мого тата – професора-патофізіолога Вадима Якимовича Березовського (1932-2020) – науковця і письменника, громадського діяча і борця...

Плата за героїзм

Де великі потрясіння – там і великий героїзм. І сьогоднішня війна за незалежність України, і війна Ізраїлю проти терористів – щодня пишуть нові історії подвигу та самопожертви...