Чи могло таке варварство статися у будь-якій з європейських столиць?! Ніколи!

Ми так прагнемо в Євросоюз – але поки що не здатні побороти корупцію та байдужість навколо себе...

Іще одна цінна історична пам'ятка архітектури знищена – старовинна садиба Зеленських у давньому центрі Києва. Її зруйнували 19 липня просто на наших з вами очах.

Усупереч накладеному Київською міською прокуратурою арешту на будівлю ще в січні цього року.

У тих, хто це зробив, хмари наживи затьмарили небо совісті – якої, можливо, і не було ніколи...

Поки захисники-герої на фронті боронять нашу країну й наші цінності, інші швидко, ницо й без перешкод перетворили на купу будівельного сміття одну з найстаріших споруд столиці.

Внесену, до того ж, до "Списку історичних будинків, які потребують додаткового захисту".

Збудована у 1890-му, садиба лишалася останнім дерев'яним будинком на вулиці Кониського (раніше Тургенєвської). Вона пережила першу світову і Жовтневий переворот, УНР, гетьманат і Директорію, більшовицьку окупацію і гітлерівську навалу. Дожила до Незалежності та Євромайдану.

Але загинула у невірній битві з людською жадібністю й безпринципністю. Не від рук чи обстрілів наших зовнішніх ворогів, а від рук ворогів внутрішніх, які мають нахабство називати себе "українцями"!



Я не можу уявити собі щось подібне у цивілізованій Європі, де руйнування пам'яток історії карається не лише штрафам, але й тюремними ув'язненнями.

Французи сприйняли пожежу в паризькому Нотр-Дамі в квітні 2019 року як свою національну трагедію, і президент Еммануель Макрон оголосив збір коштів на його відновлення.

Столиця Польщі, Варшава, майже повністю була знищена нацистами і відновлювалася буквально по цеглинці. Ще в 2020 році тривали роботи з відновлення деяких будівель. Ці будівлі зовсім невеликі, але для поляків вони не менш важливі, ніж Королівський замок.

В Україні за час повномасштабної російської агресії кількість знищених або зруйнованих пам'яток архітектури обчислюється не те що десятками – сотнями. Схоже, ті, хто зруйнував садибу Зеленських, продовжують справу окупантів.

Мені судилося народитись у Києві. Як і моїм батькам, і дідам. Тут, у центрі нашої столиці, пройшло моє дитинство, тут я знаю кожний провулок, кожну арку. Тому будь-яка травма, що її завдають моєму місту мародери-забудовники, відгукується болем у серці.

Мої батьки також ніжно любили Київ і не давали його скривдити. Колись, на початку 2010-х, рейдери планували зруйнувати Олександрівську лікарню та сквер, який колись саджав мій прадід, академік Олександр Олександрович Богомолець, і де його потім поховали. Тоді мій тато, Вадим Якимович Березовський, у свої майже 80 років, очолив спротив киян і оголосив справжню партизанську війну загарбникам.

Чого там тільки не було – від петицій і звернень до цілодобових пікетів та пошкодження будівельної техніки, фізичних і моральних загроз. Тата били найняті "тітушки", міліція (тоді ще міліція, стара й прогнила), відкривала проти нього кримінальні справи.

В якийсь момент не витримала мама, її здоров'я зруйнували постійні хвилювання.

Але історичний центр – хай дорогою ціною – ми відстояли. І довели, що з будівельним свавіллям можна й потрібно боротись.

Потім інші активісти захистили Пейзажну Алею, Протасів Яр, інші визначні місця в нашому місті... Захистили від кого!? Від тих, хто називає себе "киянами"!

На жаль, повномасштабна війна не завадила, а навіть допомагає мародерам руйнувати історичне обличчя столиці.

Багато громадських активістів пішли добровольцями на фронт, дехто вже загинув чи відновлюється після важких поранень, масові акції під забороною. Найкраший час для рейдерства...

Ви читали в шкільних підручниках про цінності, серед яких – повага до власної історії, до власної ідентичності. Хто і де виховує ті цінності в українцях, які планують стати членами європейської спільноти!?

Негідники у вишиванках, які говорять щирою українською мовою – отримали зелене світло для своїх чорних справ. І користуються цим повною мірою.

Я не знаю, чому поліція й муніципальна варта не здатні стати на заваді мерзотникам.

Я не розумію, чому мовчить міська влада – і обраний киянами міський голова, і призначений зверху очільник військової адміністрації.

Може, чиновники та силовики "по старій добрій традиції" у змові з забудовникам?

Може, повернулися старі часи і старі порядки, проти яких повстала Революція Гідності?

Відкрито кримінальне провадження. Хочеться, щоб були і висновки, і вироки – і якомога скоріше!

Інакше за що Україна бореться одинадцятий рік поспіль, якщо ми, врешті-решт, повертаємось туди, звідки прийшли?

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.