Чорний PR та політреклама в Україні
На цю тему надихнув мене початок президентської передвиборчої кампанії в Україні. І декілька нових "політрекламних перлів" (наприклад, реклама Яценюка), які ми побачили в ці дні.
Після того, як в світі визнали передвибочу кампанію 2004 року в Україні найкращою президентською кампанією в світі, щось подібне ще раз створити в Україні буде дуже важко. І політтехнології – телевізійні роліки, рекламні більборди, ключові повідомлення, слогани, сценарії, психологічне тестування рекламної продукції – розглядається в порівнянні з найкращими українськими зразками.
Але і після помаранчевих подій створювалися дуже цікаві політтехнологічні проекти на виборах різного рівня в Україні. Таким чином слід зазначити, що українська школа політичних технологій вважається дуже сильною. І завдяки постійним виборам в демократичних умовах багато українських спеціалістів тримають високу планку. На відміну від російських, у яких в Росії немає де "розвернутися" на фоні адміністративного тиску влади та "Єдиної Росії".
Успішних президентських кампаній в Україні було небагато, тому що країна наша тільки перетнула межу повноліття. Цікавими, з точки зору технологій, були вибори 1994 та 2004 року. Це були роки реальної зміни владної команди. Кравчук-Кучма та Кучма-Ющенко. В 1994 році команда Кучми вміло використала "сіру пропаганду". Тобто Кучма зміг залучити політтехнологів (такого ще терміну в Україні не було), і несподівано виграти вибори. Навіть виграти теледебати Кравчук-Кучма.
Леонід Кучма прийшов до влади зі своєю управлінською командою, яка складалась з радянських чиновників різних рівнів. Кампанія 1999 року була нецікавою з різних точок зору, але пару цікавих політтехнологічних рухів можна відмітити. Це затягування Мороза до "канівської четвірки" (Мороз міг вийти в другий тур і перемогти) та недопущення його до другого туру. А з Симоненко Кучмі було легко змагатися, тому що налякавши країну поверненням черг, дефіциту та розстрілів НКВС, – люди проголосували за стабільне майбутнє.
Кампанія 2004 року стала можливою після успішної парламентської кампанії 2002 року, коли Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" взяв найбільшу кількість відсотків на виборах у ВР. І технології політичної реклами мали тут далеко не останнє місце.
Про Помаранчеву революцію вже багато було написано, якщо хтось цікавиться логікою та стратегією цієї кампанії, то можна подивитись мою презентацію
З появою демократичних виборів в Україні з'явилася і антиреклама, і т. з. "чорний PR". Якщо в Америці вибори проводяться більше 100 років, і антиреклама з контрпропагандою пройшла певні етапи розвитку, то в Україні ці технології тільки починають вчитися використовувати. Це дуже делікатні технології і зробити гірше конкуренту складніше, ніж собі, тобто тим, хто застосовує такі технології.
З 1994 року я став збирати цікаві екземпляри, класифікувати і на сьогодні це ціла виставка "Чорний PR, Україна, 1994-200Х" і налічує близько 1000 екземплярів.
Цікавим розділом моєї виставки є розділ "шедеври власних штабів", це коли сам штаб робить непрофесійну агітаційну продукцію. І в ситуації, коли політики приймають технологічні рішення – виходять гумористичні екземпляри.
До цього розділу вже потрапив плакат "Арсеній". Я розумію, задумом авторів, було, по-перше – привернути увагу, по-друге, пов'язати слово "фронт" з Яценюком. Але таке привернення уваги не тільки не додає Яценюку, а в цьому випадку – шкодить. Якщо замислитись на яку цільову аудиторію розрахований цей плакат, то стає все зрозуміло. І чи чекають виборці та прихильники Яценюка такого образу від нього – велике питання.
На жаль, залучити професійну команду технологів – це теж вміння політичного лідера. Якщо кандидат в Президенти України Арсеній Яценюк, буде залучати такого ж рівня команду політичну та адміністративну, надія на нових політичних лідерів в Україні знов таки згасне. І ми будемо обирати або Тимошенко або Януковича. І на сьогодні інші вже практично не мають шансів.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.