До чого дійде війна?

Вже три місяці йде війна між Росією і Україною. Але ні, це не точно, війна йде вже більше 400-500 років. 300 років тому у 1721 року, цар Петро-І проголосив Московське царство "Российской империей" а москвитів – "россиянами".

Доктор історії Ярослав Дашкевич прокоментував цю подію так: "Московщина по суті загарбала назву Русь, яка своїм питомим змістом – етнічним, географічним, устроєвим – цілком відповідає сучасному термінові Україна... Це дало Московщині, хоча й підроблений, але все ж таки, блиск культурної, цивілізованої держави з давньою історичною традицією, з візантійсько-київською церковною метрикою".

І так було весь цей час. Росіяни відчували, що вкрали багато і ціла нація українців ім в цьому заважала. Вони нищили українську історію, культуру, традиції і відповідно українців – носіїв всього цього. Для цього була знищена Запорізька Січ та Голодомори різних років, винищення української інтелігенції, кобзарів тощо.

Після розпаду СРСР Росія завжди прагнула впливати на вже незалежну Україну і ставити там своїх людей на різні пости, контролювати економіку, технології, історію, освіту і культуру. І головне армію і спецслужби, щоб сила України, як незалежної держави не зростала.

Але за 30 років незалежності Україна навчилась жити своїм життям. Потроху відновлювати свою ідентичність, культуру і історію. Помаранчева революція 2004 року та Майдан Гідності 2014 року показали що вже точно "Україна – на Росія". Останній Майдан та втеча Януковича з України в Росію остаточно зірвали "добрі" маски з російської влади. Ця "російська суть" вийшла назовні і видалася жахливою для України та світу. Росія анексувала український Крим і частину Донецької та Луганської області. Убила біля 15000 українських громадян. Спроби повернути захоплені території Донбасу назад Україні у вигляді неконтрольованих Україною територій та депутатів – не вдалося.

Все це, що не вдалося в "підконтрольній" Україні, Володимир Путін, як президент РФ, сприйняв як особисту образу та особисту поразку. Його особисте Его не витримало таких поразок і він вирішив все-таки знищити владу в Україні, а українців, яких він не сприймав людьми, що щось вирішують (як в Росії) він підпорядкує автоматично. І очікував, що частина українського суспільства вийде до російських військ "з хлібом і сіллю" та одразу будуть ходити під прапорами РФ. Така була стратегія.

Але в реальності все виявилось зовсім іншим. Виявилось, що українці, по-перше, сильно згуртовані, а по-друге, кращі воїни ніж росіяни. І ці два фактори стали найважливішими у війні-2022.

Отже Путін вирішив за 3-4 дні захопити Україну, в Києві поставити свою владу, в регіонах, на базі партії "Опозиційна платформа за життя" та інших колаборантів утворити місцеві органи влади. Західні області не чіпати, а з центральної, південної та східної України утворити "Новоросію", або щось на кшталт цього.

Все спочатку пішло не так

По-перше, "друга армія в світі", яку бояться у Європі і НАТО, виявилась дуже слабкою у військовому розумінні, хоч і має велику кількість військової техніки в своєму арсеналі, навіть космічні ракети. Як у нас кажуть "до булави треба ще голови". Росіяни розпочали вторгнення 24 лютого 2022 року з бомбардувань українських міст і великих колон військової техніки, яка пересувалася по стандартам ведення війн 1940-1945 років. Якщо б вони вивчили, що є на озброєнні української армії, то вони би якось змінили це самогубство великої кількості російських військ і техніки. Наприклад, у української армії та сил територіальної оборони було дуже сучасне протитанкове озброєння у великій кількості – американські Jevelin, англійські NLOW та українські "Стугна" і "Корсар" і російська техніка стала дуже зручною мішенню. Також вся українська авіація виявилась готовою до бою, військова техніка і військові теж.

По-друге, все це російське вторгнення, яке почалося з бомбардувань 17 областей України, та заходу неймовірної кількості техніки повинно було налякати українців, українську армію та українську владу, і вона повинна була (по задуму розробників цієї безглуздої стратегії") збігти кудись в інші країни. І російська армія протягом максимум 3 (!) днів заїхати у Київ і готуватися до параду на Хрещатику. Військові всіх перших колон мали парадну форму одягу і харчування та пальне тільки доїхати до Києва, отримуючи мінімальний спротив на своєму шляху.

Ніхто з російських стратегів і сам Путін не завдався простим питанням – А якщо вони не злякаються? І ця проста відповідь завадила б багатьом руйнівним крокам росіян.

По-трете, Путін не прорахував поведінки колективного Заходу. Вся російська пропаганда протиставляла Росію – Заходу, що там готуються напасти, відповідно РФ прийдеться воювати з Заходом тільки на українській території. Та як говориться у сучасному українському анекдоті: "Росія почала воювати з НАТО в Україні, українці вбили 30000 російських військових, збили 200 літаків та знешкодили 1200 танків, а НАТО все ще не приїхало". Але та кількість системних санкцій проти РФ від США, Великої Британії, Європи та інших країн – безпрецедентна в сучасній історії. І вперше після Другої світової запровадження ленд-лізу – означає системну майбутню перемогу України над Росією в цій війні. Підтримка урядів різних країн України, активність українських дипломатів та парламентарів на міжнародній арені робить РФ ізгоєм і заганяє в тотальну ізоляцію цю країну. Блокування сучасних технологій, міжнародних можливостей відкидає Росію на десятки років назад у найближчій перспективі.

На сьогодні

На сьогодні ситуація дуже складна, але не катастрофічна для України. Українська армія та сили оборони не дали захопити Київ, відсунули окупанта з Київської, Житомирської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Миколаєвської, Запорізької областей.

Захопленими залишаються Херсон, Маріуполь, Мелітополь і маленькі містечка і села Донецької, Луганської, Харківської, Херсонської, Запорізької, Дніпропетровської областей.

Знищено біля 30000 військових РФ, 200 літаків, 1200 танків, 170 гелікоптерів, 13 кораблів. Також знищено більше 10 генералів російської армії, та велика кількість командного составу. Потоплений крейсер "Москва" флагман і гордість військово-морських сил РФ.

Росіяни знищили 20-30% української інфраструктури, дороги, склади, тисячі і тисячі будинків, лікарень, шкіл, будинків культури та церков. За кордон виїхало біля 3 млн українських біженців і є 13 млн внутрішньо-переміщених осіб.

Але українська нація готова до спротиву і не буде віддавати свою країну ворогу. Зараз вся війна сконцентрувалася на Донбасі, окупанту треба війти хоча б на кордони території Луганської та Донецької областей, втримати Херсонську область і північно-кримський канал.

Бомбардування українських міст продовжується. Росіяни витратили вже біля 1600 ракет різних модифікацій, і як мінімум стільки ж є в них ще на озброєнні, не рахуючи тих ракет, які залишились у спадку СРСР. Але ті старі ракети мають проблеми, відповідно можуть містити загрозу для тих, хто їх запускає.

Тобто зараз у РФ є дві тактичні задачі – просунутись до кордонів Донецької і Луганської областей і втримати Південь України – це сухопутна операція. Ну і бомбардування, бомбардування, бомбардування здалеку, щоб убезпечити свої війська.

Це ще – декілька місяців активної фази війни, а потім, може роки позиційної війни. Позиційна війна тривала у нас 8 років з 2014 року до нової агресії. Так і зараз, під час позиційної війни вони будуть готуватись знову напасти.

Ми навчимо наше ППО захищати від всіх ракет ворога, отримаємо озброєння для контрнаступу, і треба робити не просто захист і відвойовування наших територій, включаючи Крим і Донбас, а і послаблення РФ, шляхом різних інструментів, ділення її на частини, знищення іі армії, політичного керівництва тощо.

Чи реалістичні ці сценарії – покаже час, але якщо так не буде зроблено, то наступні 400 років вони будуть лізти і лізти на нашу територію.

Є ще один варіант – смерть Путіна або "дворцовий переворот", в такому випадку все буде залежати від нової російської влади. Але, якщо ми маємо надію, що хтось лояльний до України може прийти у російську владу, на мою думку, це сьогодні неможливо. Тому треба розмовляти з російською владою і російським народом (хоч сучасною чи майбутньою) тільки на зрозумілій їм мові – "мові сили".

А це передбачає – сильну професійну армію, незалежну сучасну економіку і єдність народу України.

Тільки так ми зможемо захистити і втримати Україну!

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.