50 підземних заводів та антипутінська коаліція
Що є Перемогою України? Таке питання звучало вчора на форумі "Розвиток подій у російсько-українській війні: оцінки експертів"
Який організувала Академія Фольке Бернадотта та Центр безпекових досліджень "СЕНСС".
Хочу поділитися своїми думками, які висловив там.
По-перше, неможливо говорити про контури перемоги України, коли ситуація динамічно змінюється. Це коли два боксера бʼються і один великий, набагато більше і сильніше свого супротивника, а другий маленький, верткий і технічно вправніший. Так, маленький раз 10 викрутився і не зловив жодного нокаутуючого або смертельного удару, але такий удар може відбутися кожної миті, поки йде поєдинок.
Тому обговорювати перемогу і виграші, премії маленького – не адекватно ситуації.
Але це не значить що це неможливо. Для цього потрібно взяти якусь аналітичну матрицю і зважити потенціали і можливості.
Наприклад ми беремо чотири контексти: військовий, інформаційний, економічний та міжнародний і зважуємо. Оцінюємо в росії і Україні, в світі. Впевнений, з таким підходом нас чекають цікаві висновки.
По-друге, нам треба визначити, що робити з деокупованими територіями. Хто є колаборантами? Хто є пособниками ворога, а хто ні. Це стосується як деокупованих територій Херсонської, Луганської, Запорізької області тощо, а головне, це стосується територій, окупованих 8 років. Ті що ми називаємо ТОТ, а вони ЛНР, ДНР, Крим.
Чи є у нас стратегія що ми там будемо робити після деокупаціі?
Хто буде приймати участь у виборах, що робити з російськими паспортами, пенсіями і ще купа незрозумілих питань.
По-третє, це зброя. Йде найбільша континентальна війна за останній час. Кількість боєприпасів, які використовуються шалена. За тиждень-місяць вистрілюється боєприпасів стільки, скільки виготовляються за роки. Так, нам Захід дає боєприпаси і новітню зброю, але рівно стільки, щоб тримати війну під контролем. У кожної країни, яка нам допомагає своє національні інтереси і проблеми. У кожних є громадська думка свого народу. Це велика вдача, що вони нам допомагають, за це їм велика дяка. Але вони не хочуть перемоги України, вони не хочуть розвалу росії. Тому у нас поки немає F-15, F-16, танків і ППО в необхідній кількості. Як тільки ми почнемо перемагати швидко, ці поставки уповільняться.
Єдиний, на мою думку, вихід – це побудова нової інфораструктури по виготовленню зброї. З таким сусідом це можливо тільки у вигляді підземних заводів. Нам потрібні патрони, снаряди, пушки, ракети, літаки, танки тощо. Тому таких заводів повинно бути біля 50. І ми це повинні зробити. І бюджет і інтелектуальний потенціал. У нас поки є побудований один (!) завод за 9 місяців війни по виробництву снарядів.
Наведу простий приклад, що Німеччина в 40-х роках за декілька років побудувала 300 (!) підземних заводів, які виготовляли зброю. На глибині 70 метрів. Хто цікавиться, подивіться в інтернеті тільки одну систему "Лагерь дождевого червя" (145 км підземних комунікацій).
По-четверте, це антипутінська коаліція. Ми чомусь це не робимо. Є двусторонні відносини, є формат Рамштайну, але ми там не ініціатори. На початку війни почав утворюватись союз Велика Британія-Польща-Україна, але чомусь ми не бачимо конкретних кроків.
За нашою ініціативою є тільки "Кримська платформа", але там ми зобовʼязалися забирати Крим виключно дипломатичним шляхом і підписали купу документів про це.
Треба збирати антипутінську коаліцію і Україна повинна бути там ініціатором.
Якщо зрозуміємо що треба це робити швидше – перемога буде швидше.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
