3 проблеми управління активами, які виправить реформа АРМА
Останні кілька місяців ми регулярно повторюємо про необхідність нарешті запустити реальну реформу Агентства з розшуку та менеджменту активів, проте Рада, на жаль, досі не дійшла до розгляду цього надважливого питання. І це сумно, адже його вирішення дуже позитивно вплинуло на нинішні фінансові можливості України.
По-перше, це сталося б, оскільки запуск цієї реформи – одна з маркерних умов виконання Ukraine Facility Plan. Але і крім цього прийняття законопроєкта 12374-д розв'язало цілу низку хронічних питань щодо збитків, які держава отримує через неякісне управління арештованими активами, а саме ця сфера – одна з головних, які має виправити законопроєкт.
Власне, від початку АРМА створювалося якраз для того, щоб таких збитків не траплялися, а арештовані активи зберігали економічну привабливість під час кримінальних проваджень. Але саме ця функція стала найслабшою ланкою в роботі установи.
Цікаво, що це підтверджує інформація самого ж АРМА та Офісу Генпрокурора: з 90 115 активів, переданих в управління АРМА, лише 36 534 фактично передано за договорами управління управителям. Це означає, що майже половина активів під управлінням Агентства досі не має призначених відповідальних осіб. А ще 33 135 активів перебувають у стадії "підготовчих заходів" – огляд, оцінка, ринкові консультації, перевірка документів.
Такі справи вказують на серйозні проблеми в системі управління арештованими активами, і їх не можна виправити косметичним ремонтом. Потрібно остаточно знешкодити три головні причини, які заважають роботі АРМА в цій сфері. Про ці три проблеми й поговоримо.
Проблема 1. Низька ефективність конкурсних відборів
У 2024 році АРМА провело 33 конкурси з відбору управителів, але зрештою уклали лише 7 договорів. Це менше ніж 22% успішності. І ця кількість залишається стабільно низькою попри зростання обсягів переданих активів.
Ще більш красномовною є статистика закупівель з відбору управителів за 2024-2025 роки у BI.Prozorro. Зі 117 оголошених закупівель завершено лише 16, неуспішних – 73, активні наразі 27. При цьому показово, що 22 з 27 активних закупівель оголошено у травні цього року, і це вже схоже на спробу створити видимість активної роботи після чергової хвилі критики від нардепів та громадськості.
За даними звіту АРМА за 2024 рік, торік Агентство провело 224 конкурсних відбори оцінщиків, визначило 89 переможців, оголосило 33 торги з управління. Але всі ці зусилля призвели до укладення лише 7 договорів управління. Це красномовно свідчить про неефективність процедур або їх свідоме ускладнення.
Проблема 2. Зволікання з передачею активів в управління
Попри всі ці відбори та підготовки до конкурсів, окремі активи залишаються без управителів невиправдано довго. Наприклад, наприкінці 2022 року до АРМА передали активи санаторію "Сонячне Закарпаття". Для їх оцінки уклали договір 13 травня 2024 року, але потім його з оцінювачем розірвали. Через це управителя активу не визначено досі, а минуло уже майже 3 роки.
Агентство, своєю чергою, повідомило, що його представники провели огляд цього майна і навіть встановили якісь порушення. Але якщо зазирнути в повідомлення місцевих медіа, то можна виявити цікаві деталі цього огляду. Зокрема, що всі відбувалося не настільки якісно, як заявляє орган – представники АРМА просто через паркан зробили декілька фотографій. А для публічної комунікації використали торішні фото.
Історія з Жовтневим палацом на столичному Майдані також яскраво ілюструє проблему. АРМА встановило очікувану дохідність у 2 млн грн на місяць для управителя об'єктом. Однак за оприлюдненими даними дохід Жовтневого палацу за весь 2024 рік склав орієнтовно 28 млн грн, а обов'язкові видатки – близько 27 млн грн. До того ж потенційний управитель мав би платити 24 млн грн гарантійних внесків за право отримувати мільйон прибутку на рік.
Результат передбачуваний: конкурс на управління Жовтневим палацом не має попиту серед бізнесу, а актив уже третій рік генерує доходи не для державного бюджету, а для його власників.
Проблема 3. Втрата економічної цінності
Коли активи роками залишаються без управителів, вони або псуються через відсутність догляду, або продовжують приносити доходи колишнім власникам. В обох випадках держава зазнає прямих втрат.
За звітом Рахункової палати, "додаткові фінансові можливості орієнтовно на суму 6 млрд грн не використані" через неефективність АРМА. Це не просто інформація – це пряме свідчення того, що Агентство не виконує головну функцію, заради якої його створювали.
Але і це не все. Кількість виїзних перевірок управителів залишається критично малою – лише 10 за минулий рік при великій кількості об'єктів в управлінні. Це означає, що навіть ті активи, які мають управителів, належно не контролюються.
***
Проблема Агентства не лише в недоліках конкретних процедур, а взагалі у відсутності чіткої регламентації строків та критеріїв. АРМА може роками "готувати" актив до передачі управителю без будь-яких законодавчих обмежень часу, і зрушити цю "роботу" неможливо, а відповідальності ніхто не несе.
Законопроєкт 12374-д пропонує конкретні рішення: встановлення чітких строків для процедур відбору управителів, прозорі критерії оцінки кандидатів. Це не спроба покарати АРМА – це створення системи, яка унеможливить повторення системних помилок.
Управління арештованими активами – не другорядна функція, а головне завдання агентства. Коли майже половина активів залишається без управителів, а 33 135 об'єктів роками перебувають у стадії "підготовчих заходів", це свідчить про системний провал.
І саме тому парламент має нарешті прийняти законопроєкт 12374-д, щоб повернути АРМА до виконання місії, заради якої його створювали. Щоб арештовані активи зберігали економічну цінність для держави, а не втрачати її через бюрократичну неефективність, якими б не були гасла його нинішнього керівництва.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
