День захисників Дебальцевого (+фото)
18 лютого 2015-го ми мчали по трасі Артемівськ-Дебальцеве. У машині – знімальна група 5 каналу: я та водій-оператор Віктор Прокопенко. Ми щойно дізналися, що українські військові виходять з міста. Не вірилось. Їхали перевірити.
На зустріч нам їхали танки, вантажівки з військовими. Ставало зрозуміло, що це не просто якась ротація. Потроху посилювалося занепокоєння. В якусь мить я вирішив зупинитись. Чи-то інстинкт самозбереження спрацював. Чи страх переміг журналістський інтерес. Ми розгорнули машину.
Уже пізніше ми дізналися, що проїхали значно далі місця, де трохи раніше під обстріл потрапила знімальна група 112-го. Кожного разу, коли пізніше зустрічав на зйомках в АТО їхнього водія з пораненою рукою, думав: це могло статися і з нами.
Того дня ми зустрічали наших військових на в'їзді в Артемівськ (нині – Бахмут). Вони були змучені, але здавалося, що щасливі. Щасливі, що вийшли живими з пекла.
Події тих днів для мене щось особливе. Учора сходив на Марш захисників Дебальцевого у Києві. Вдивлявся в обличчя, може побачу когось з тих, кого зустрічали під Артемівськом.
Були бійці 128-ї бригади, 30-ї, 25-го батальйону "Київська Русь", артилеристи з 44-ї бригади, які того дня прикривали вихід з Дебальцевого, інші військові. Вони раділи зустрічі побратимів, з сумом згадували тих, кому вийти не вдалося. А ще було багато дітей. Щасливих дітей у мирному місті.
І я вірю, що завдяки стійкості українських військових у Донецькому аеропорту та на Дебальцевському плацдармі були зруйновані плани ворога про масштабний наступ весною 2015-го. Лави бурятів значно порідшали...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
