24 квітня 2018, 09:57

Гібридна судова "реформа" Порошенка

Існування в Україні єдиного громадянства прописане в загальних засадах Конституції України. Це визначає, що отримання особою громадянства іншої держави призводить до втрати українського громадянства.

Однак після анексії Криму склалася ситуація, коли багато жителів півострова отримали російське громадянство і при цьому вважаються громадянами України. Нещодавно Президент України вніс законопроект згідно з яким, особи, які отримали російське громадянство в результаті протиправних дій окупаційної влади, не будуть позбавлятися українського громадянства. І це дійсно правильно, якщо мова йде, наприклад, про кінорежисера Олега Сенцова, якому надали громадянство РФ поза його волі. Але як бути з жителями Криму, які добровільно отримали російське громадянство задля кращої пенсії чи інших соціальних виплат? Чи заслуговують вони на те, щоб зберегти при цьому й українське громадянство?

Крім того, чи можуть люди, які отримали російське громадянство, займати високі державні посади та виносити судові рішення іменем України?! Напевно, більшість з нас погодиться, що на 4 рік військової агресії РФ, суддями в нашій державі аж ніяк не можуть виступати громадяни Росії. Проте члени ВККС, на плечі яких і покладена реалізація такої довгоочікуваної судової реформи, очевидно, іншої думки.

Знайомтесь, суддя господарського суду Київської області – Світлана Чонгова.



До окупації Криму Світлана Чонгова працювала суддею Господарського суду АР Крим. У 2015 році суддя була переведена до Господарського суду Київської області. Але, очевидно, після переведення до Києва суддя не втратила зв'язок з окупованими територіями. Світлана Чонгова не тільки регулярно відвідує тимчасово окуповану територію, але і отримала паспорт громадянки РФ. Це видно з реєстру Федеральної податкової служби Російської Федерації.



З номеру документа видно, що отримала його суддя в Криму у 2014 році. Номер паспорта Світлани Чонгової також не значиться в реєстрі недійсних документів РФ, а, отже, за 4 роки суддя не анулювала паспорт ворожої держави, що лише підтверджує той факт, що громадянство не було чимось нав'язаним окупаційною владою Криму, а особистим рішенням Світлани Чонгової.

Справді, починаючи з 2014 року, у Криму масово видавали російські документи. До того ж без їх наявності жителі Криму не можуть користуватися безкоштовною медициною, переоформлювати майно та інше. Не дивлячись на це, на території півострова досі проживають люди, які свідомо відмовилися від російського громадянства. На них регулярно чиниться тиск, за ними слідкують органи ФСБ та, як вже говорилося раніше, вони обмежені в певних соціальних пільгах. Однак вони залишаються громадянами виключно України, прочитати про їх життя на тимчасово окупованій території можна тут

А тепер щодо судді Світлани Чонгової. Вона не проживає постійно на території Криму: працюючи суддею в Україні, вона має всі пільги, гарантовані українським законодавством, та чималу суддівську заробітну плату. Відтак жодної крайньої необхідності для отримання російського громадянства чи для того, щоб залишатися в ньому вже 4 роки, суддя Світлана Чонгова не має.

20 квітня 2018 року суддя Чонгова проходила співбесіду з Вищою кваліфікаційною комісією суддів. Припускаємо, що під час цього процесу могло порушуватися питання щодо наявності у Світлани Чонгової російського громадянства. Однак ми так і не дізнаємося пояснення судді, тому що співбесіда з нею відбувалася в закритому режимі без відеотрансляції.

Чи було відомо членам ВККС про російське громадянство Світлани Чонгової? Вперше факт наявності в судді Чонгової подвійного громадянства був озвучений журналістами "Наші гроші" у 2017 році, тоді він підняв чималий резонанс. Просте введення в пошукову систему Google прізвища судді видає чимало матеріалів щодо її зв'язків з Російською Федерацією, тому члени ВККС, напевне, мали знати та запитати пояснення Світлани Чонгової під час співбесіди. Крім того, подвійне громадянство ніяк не вплинуло на рішення членів ВККС визнати її такою, що відповідає посаді судді.

Загалом це не перший раз, коли члени ВККС закривають очі на очевидні зв'язки суддів з окупованими територіями. Яскравим прикладом цього є призначення суддею "нового" Верховного суду Валентини Сімоненко, яка також після окупації Криму отримала код платника податків Російської Федерації.



У своїх поясненнях Валентина Сімоненко заявила, що російський ІНН, швидше всього, вона отримала автоматично, так як мала нерухомість в Криму. Проте це не відповідає дійсності, перш за все, тому, що ІНН видано на новий отриманий в 2015 році паспорт судді і за законом отримати його вона могла лише звернувшись особисто або через довірену особу до податкових органів РФ. Детальніше про брехню Валентини Сімоненко в історії з російським податковим номером можна прочитати в блозі члена Громадської ради доброчесності Тараса Шепеля.

Ні негативний висновок Громадської ради доброчесності, ні питання щодо можливої наявності в неї іноземного громадянства, ні протести громадськості не зупинили ВККС від рекомендації призначення Валентини Сімоненко суддею Верховного суду, Вищу раду правосуддя від погодження цієї кандидатури та Президента від її підписання.

Ще одним суддею з можливим російським громадянством є суддя Апеляційного адміністративного суду Ігор Федотов.



Згідно з його ж біографією, громадянином України він став у 2001 році при цьому до 2002 року він служив у російській армії та був суддею військового суду Білогірського гарнізону Далекосхідного військового округу (м. Білогірськ Амурської області). Навряд чи він міг вийти з Російського громадянства та продовжувати працювати суддею в РФ. Крім того, у досьє судді немає підтвердження виходу із громадянства іноземної держави, а отже, цілком ймовірно, що він досі є громадянином країни-агресора.

Первинне кваліфікаційне оцінювання суддів Ігор Федотов успішно пройшов ще в 2016 році. Він навіть намагався потрапити до складу "нового" Верховного суду, однак не пройшов конкурс. Проте причина, за якою Ігор Федотов передчасно завершив участь у конкурсі до Верховного суду, аж ніяк не в подвійному громадянстві, тому що, як бачимо, ВККС без проблем оцінює та підвищує ВСІХ суддів, щодо яких є сумніви в наявності російського громадянства.

Та, мабуть, найбільш одіозним представником суддівської системи з можливим громадянством Російської Федерації є голова Вищої ради правосуддя – Ігор Бенедисюк.



Згідно з офіційною біографією Голови ВРП, він працював суддею військового суду Далекосхідного військового округу (м. Южно-Сахалінск) та, відповідно, мав громадянство РФ з 1991 до квітня 1994 року. Втім суддею військового суду Київського гарнізону він став у лютому того ж 1994 року. А отже, з лютого по квітень 1994 року Бенедисюк поєднував роботу суддею не просто в двох різних судах, а в судах різних країн. Незважаючи на велику кількість інтерв'ю самого Ігоря Бенедисюка та заяви прес-служби ВРП, до сьогодні так і не було озвучено двох простих дат – виходу з громадянства РФ Ігоря Бенедисюка та дати отримання ним громадянства України.

Нагадаю, ВРП – орган, який з січня 2017 року отримав надвисокі повноваження: звільнення та покарання суддів; їхнє призначення також залежить від рішення членів Вищої ради правосуддя. Фактично, людина з російським громадянством на чолі органу з такими великими повноваженнями може повністю перекреслити хід і без того проблемного впровадження судової реформи. Цікаво, що на свою посаду Ігор Бенедисюк призначений ні ким іншим як Президентом України.

"Гібридна війна" – термін, який любить використовувати Петро Порошенко описуючи російську агресію на території України. У лютому цього року Петро Порошенко сказав під час свого виступу в Мюнхені, що "гібридна війна, яку веде Росія, поступово перетворюється у повномасштабну Світову гібридну війну". Нещодавно, під час заходів з нагоди дня СБУ, Президент також заявив: "Агресор наполегливо намагається змістити епіцентр гібридної війни якомога ближче до серця України, а серце – це наша древня столиця, красень Київ". І з цим важно не погодитись, адже гібридні війни Росія веде не просто в столиці, вона успішно воює в органах судової системи і допомагають їй люди обрані самим Президентом для реалізації довгоочікуваної судової реформи. І навряд чи ми можемо якось застерігати Світову спільноту, якщо самі, протягом 4 років, не здатні розгледіти справжніх поплічників Росії у введенні гібридної війни, ну або просто не хочемо це робити.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Як проходять конкурси до НАБУ. Часткова прозорість та інші нюанси.

Наприкінці минулого року Верховна рада проголосувала за збільшення штату НАБУ на 300 людей (загалом до 1000 співробітників). Таким чином починаючи з цього року Антикорупційне бюро має добирати до своєї команди по 100 детективів протягом трьох років...

Рік після ліквідації вовчого суду

Рівно рік тому, 15 грудня 2022 року, набув чинності закон про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва, а отже скандальний ОАСК перестав існувати...

Мільйони за нічого: чому судді ліквідованого ОАСКу продовжують отримувати величезні зарплати?

Цього тижня минуло пів року з ліквідації скандального Окружного адміністративного суду міста Києва. Після того, як "вовчу зграю" позбавили права вершити "правосуддя", увага до головних дійових осіб значно спала...

Справа судді Чауса за крок до антракту

Вже завтра, 14 червня, справа ще донедавна найбільшого суддівського хабаря – добіжить фіналу. У Вищому антикорупційному суді пролунає вирок екссудді Дніпровського районного суду м...

Врятуватися мобілізацією: як судді, обвинувачені у корупції чи держзраді, мобілізуються до ЗСУ

Зловживання правом під час судового процесу – не українське ноу-хау, але саме в нас маніпуляції подекуди вражають своєю винахідливістю. Учасники справ часто вдаються до різних тактик для затягування справ або уникнення відповідальності...

Ленінський, Октябрський, Совєтський – як довго в Україні існуватимуть суди з такими назвами?

Минулого тижня в соцмережах точилась активна дискусія щодо перейменування Повітрофлотського проспекту в Києві. Це не перше й, напевно, не останнє активне обговорення зміни назви вулиці, яка має радянське чи імперське коріння...