Мільйони за нічого: чому судді ліквідованого ОАСКу продовжують отримувати величезні зарплати?

Цього тижня минуло пів року з ліквідації скандального Окружного адміністративного суду міста Києва.

Після того, як "вовчу зграю" позбавили права вершити "правосуддя", увага до головних дійових осіб значно спала. Водночас Павло Вовк та його колеги продовжують бути суддями й отримувати чималу зарплату.

Лише за останні шість місяців (з грудня по травень) платники податків віддали суддям ліквідованого суду 40 970 928 грн. До кінця літа сума виплачених грошей Вовку і компанії може перевалити за 50 млн (!) гривень.

Зокрема голова ліквідованого ОАСКу Павло Вовк з 1 грудня по 31 травня отримав майже 1,2 млн грн.

Його заступник, "шеф, давай учудим", Євгеній Аблов отримав за цей період найбільше з усіх суддів, а саме понад 1,5 млн грн.



До речі, попри очевидну не сильну завантаженість на роботі Аблов все ще намагається втекти в почесну відставку. Так у порядку денному Вищої ради правосуддя на 20 червня знову стоїть питання відставки Євгена Аблова. Він якнайшвидше хоче втекти на пенсію із довічним утриманням у сотні тисяч, адже у Верховній раді вже зареєстровано законопроєкт, який прямо забороняє звільнення суддів у почесну відставку, якщо щодо них існує не розглянута дисциплінарна скарга або вони є підозрюваними чи обвинуваченими у злочинах.

Вовк, Аблов і ще п'ять суддів є обвинуваченими у так званій справі "плівок ОАСК". За версією обвинувачення, всі вони діяли у межах злочинної організації, яка мала на меті захопити державну владу, встановивши контроль над Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (ВККС), Вищою радою правосуддя (ВРП) та створивши штучні перешкоди у їхній роботі.



За перші шість місяців після ліквідації ОАСКу лише ці обвинувачені судді заробили понад 7 млн грн:



Що з цим робити та скільки ще ми будемо платити суддям ліквідованого суду?

Якщо відповідати на це питання коротко, то відповідь очевидна: для того, щоб Вовк і ко перестали отримувати суддівські зарплати, вони мають перестати бути суддями. А виключні підстави для звільнення судді чи припинення його повноважень виписані у Конституції України. При цьому важливо, що це має бути не добровільна відставка, а саме звільнення з посади.

Відповідаючи ж більш розлого, варто пояснити, що теоретичних варіантів звільнення суддів ліквідованого ОАСКу можу бути кілька. Однак реалізація кожного з них, на жаль, потребує часу. Отже, розглянемо кожну з цим можливостей:

Варіант 1: Вища кваліфікаційна комісія суддів та кваліфікаційне оцінювання.

Цей варіант виглядає найреалістичнішим і найшвидшим. При ньому все виглядатиме наступним чином: більшість суддів ОАСКу (включаючи Павла Вовка та інших фігурантів плівок) досі не пройшли кваліфікаційне оцінювання і вони будуть проходити його в оновленій ВККС. Для відновлення процесу оцінювання мають сформувати Громадську раду доброчесності, при цьому щодо більшості суддів ОАСКу вже є висновки попереднього складу ГРД про недоброчесність.

Новостворена ВККС вже заявила, що першочергово планує завершити кваліфікаційне оцінювання суддів з великих міст, зокрема з Києва. Тому дуже сподіваємося, що оцінювання суддів ліквідованого ОАСКу стане одним із пріоритетів для кваліфікаційної комісії.

Щоправда, самого лише рішення ВККС з рекомендацією про звільнення суддів буде недостатньо. Для остаточного завершення процедури необхідно буде також отримати рішення від Вищої ради правосуддя про звільнення суддів.

Варіант 2: Вища рада правосуддя та дисциплінарне покарання.

Павла Вовка, Євгена Аблова та частину їх колег ВРП може звільнити також і в результаті розгляду дисциплінарних скарг щодо їх рішень чи поведінки. Проте складність цього варіанту полягає в тому, що наразі ВРП не розглядає дисциплінарні скарги. А для того, щоб це стало можливим, парламент має прийняти закон про Службу дисциплінарних інспекторів.

Варіант 3: Вища рада правосуддя та звільнення за вироком суду.

Як уже згадувалося вище, частина суддів ліквідованого суду мають статус обвинувачених у кримінальних провадженнях. Зокрема, судді Вовк, Аблов, Келеберда, Качур, Огурцов, Санін та Погрібніченко є "клієнтами" Вищого антикорупційного суду у справі "плівок ОАСК". Щоправда, вже понад рік розгляд цієї справи не може зрушити з мертвої точки. Проте рано чи пізно її все ж розглянуть і у випадку ухвалення обвинувального вироку, повноваження суддів припиняться. Автоматично вони будуть позбавлені усіх суддівських гарантій, зокрема права на грошове забезпечення. Аналогічна доля може спіткати суддю ОАСК Олену Власенкову, яку судять за можливе отримання хабаря.

Є ще деякі інші варіанти, наприклад звільнення через неспроможність виконувати повноваження судді за станом здоров'я або припинення повноважень через набуття громадянства іншої держави або смерть судді. Але вони малоймовірні.

****

Свого часу між поданням невідкладного законопроєкту про ліквідацію Окружного адмінсуду Києва та його реальною ліквідацією – минуло понад 1.5 роки. За цей час скандальний ОАСК встиг винести чимало рішень, які коштували країні не лише грошей, але й репутації.

На додаток, за даними керівництва РНБО, ОАСК мав стати одним із ключових елементів у плані Кремля з "легалізації" експрезидента Януковича в разі захоплення Києва. У суді навіть вдалися до маніпуляцій з авторозподілом, щоб справи потрапили на розгляд до "потрібних" суддів – Аблова та Качура.

Безумовно, наразі Вовк і ко не можуть заподіяти суспільству такої ж шкоди, як до ліквідації суду. Для цього у них банально немає влади та повноважень. Проте, вони все ще продовжують дуже дорого коштувати платникам податків, взагалі нічого не роблячи. І це в час, коли вся країна скидається на пікапи, квадрокоптери, рації та інше найнеобхідніше для наших захисників. Відповідальними за те, як довго така ситуація триватиме, є Верховна рада, Вища рада правосуддя та Вища кваліфкомісія суддів.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.