5 років суддівської безкарності

5 років тому була, мабуть, одна з найдовших ночей в моєму житті. Однак навіть зараз я пам'ятаю її фактично посекундно. Пам'ятаю паніку і купу різної інформації в автомайданівському каналі Zello, пам'ятаю, як ми разом з Олександром Кравцовим намагалися розібратися, що насправді відбувається, а потім, не витримавши, зібравши кілька машин, виїхали з Європейської площі в напрямку, який нам вказували голоси з Zello.

Пам'ятаю, як купа бійців "беркуту", на ходу вистрибуючи з автобусу, почала трощити наші автомобілі та витягувати звідти людей. Пам'ятаю беркутівський ПАЗік, стусани та холодний "Маріїнський парк".

Пізніше цю ніч назвуть "полюванням на Автомайдан", спланованою акцією "Беркуту" з метою помститися автомайданівцям за блокування та часті візити до їх гуртожитку.



Мені пощастило, близько 5 ранку я змогла самостійно вийти з Маріїнського парку, а не поїхала до Оболонського чи Дарницького райвідділу міліції як 29 інших автомайданівців затриманих по вул.Щорса та Кріпосному пр.

Я також чудово пам'ятаю наступний день, який багато хто провів під Оболонським районним судом, де обирали міру запобіжного заходу 11м автомайданівцям. Слухання мали розпочатися в обід, натомість почалися пізно ввечері, за цей час на вулиці зібралися сотні людей, які вимагали відпустити побитих людей.

Лише ввечері до судової зали почали заводити побитих хлопців, деякі з них ледь трималися на ногах.

Весь цей час я провела під залою засідання наївно очікуючи, що мене вислухають як свідка, і я розповім судді про те, що сталося насправді. Я знала, що судді виносять свавільні рішення, забороняючи протести та позбавляють водійських посвідчень посилаючись на явно сфальшовані документи. Але тоді я не могла навіть уявити, що суддя побачивши перед собою понівечену людини повірить, що саме вона, голими руками, побила роту "Беркуту", а не навпаки.

Тоді ми вже звикли до безчинств та жорстокості "Беркуту" та поліції, але ще повністю не розуміли на що здатні судді...

Як свідка мене так і не заслухали, так само жодний із суддів не відреагував на прохання десятка нардепів про поруки. З суду практично всі хлопці поїхали в СІЗО, частина сильно побитих – до лікарні швидкої допомоги.

І ось, через 5 років, ми підготували спеціальну інофографіку про те, як склалася доля суддів, які кидали за грати безневинних та побитих активістів, як у випадку з нападом на Автомайдан так і в інших не менш жорстоких епізодах.

Владислав Дев'ятко, Микола Місечко, Світлана Кушнір, Людмила Кізюн, Віктор Дубас, Олена Журавська, Тарас Заєць, Володимир Бугіль та Тетяна Шевченко – судді, які ув'язнювали активістів, продовжують працювати на своїх посадах. Володимир Бабенко, який, як голова суду, доводив іншим суддям "спущені згори" вимоги затримання активістів – також намагається зберегти свою посаду.



Збільшена інфографіка тут

Судді, які без докорів сумління ув'язнювали поранених майданівців, продовжують будувати успішну кар'єру, проходять кваліфікаційне оцінювання підтверджуючи здатність довічно здійснювати правосуддя, приймають участь у конкурсах до Верховного та Антикорупційного судів та не відчувають жодної загрози щодо своєї подальшої кар'єри.

І допомагають їм зберегти крісла та уникнути покарання зовсім не представники Януковича, які давали накази ув'язнювати активістів 5 років тому, а ті, хто називає себе представниками реформованих органів, розповідає про очищення та прозорість суддівських органів та про те, що високо цінує ідеали Майдану. Зараз я говорю про Сергія Козьякова та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів завдяки яким судді на зразок Владислава Дев'ятка не тільки без проблем і далі виносять рішення, але й розглядають надважливу справу щодо того, чиї накази 5 років тому безапеляційно виконували.

Завдяки Вищій раді правосуддя більше 80% суддів Майдану не понесли ЖОДНОГО покарання через затягування розгляду їх справ.

Ну і звичайно, не можна не згадати слова Петра Порошенка, який неодноразово обіцяв, що жоден суддя, який кидав за грати майданівців не залишиться на своїй посаді. Як бачимо все це так і залишилося не більше ніж пустими обіцянками.

Очевидно, що суддя, який після дзвінка "з гори", або розмови з головою суду, не кліпнувши оком, може ув'язнити побиту та безпідставно звинувачену людину – потрібен будь-якій владі. Саме на таких суддях, останніх гвинтиках репресивної системи, будується влада страху, терору та диктатури.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.