Як українські корупціонери допомагають росіянам уникати санкцій
Наприкінці травня цього року парламент ухвалив зміни до Закону України "Про санкції" і запровадив новий вид обмежень, який передбачає можливість стягнення активів підсанкційних осіб в дохід держави. Законом визначено порядок, умови та підстави для застосування такого виду санкції.
1. Спочатку актив блокується рішенням Ради національної безпеки та оборони України. При цьому стягнути можна лише ті активи, які були заблоковані після набуття чинності змінами до санкційного закону.
2. Далі у гру вступає Мін'юст, який визначає наявність підстав для стягнення активів, збирає докази та подає позов до суду.
3. Наступним етапом стає розгляд цього позову у Вищому антикорупційному суді. На слухання справи у першій інстанції відводяться десять днів, на апеляцію – ще пʼять.
4. Останнім етапом є визначення Кабміном управителя конфіскованого майна.
За час дії нового механізму РНБО наклало санкції більше, ніж на чотири тисячі фізичних та юридичних осіб, однак у більшості з них немає активів в Україні. Наразі Мін'юстом подано дев'ять позовів, зокрема щодо експрезидента Януковича, двох російських олігархів, кількох депутатів держдуми рф та ректорів російських вишів. Про одну із найгучніших справ розповім трохи детальніше.
Знайомтеся – це Міхаіл Шелков, 59-й номер у списку російського Forbes зі статками у 1,5 млрд доларів. Він володіє російською компанією "ВСМПО-Ависма", чи не найбільшого у світі виробника титану.
Також Шелков є близьким соратником друга путіна Сєргєя Чємєзова, який очолює корпорацію "Ростєх" – одного із головних російських виробників зброї. Для виробництва якої конче потрібний титан і титановмісні речовини.
Мін'юст стверджує, що Шелков досі контролює низку компаній в Україні, зокрема Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат. За даними слідства, підприємство навіть у 2020-2021 роках здійснювало експорт титановмісної сировини на росію та білорусь, хоча "на папері" комбінат постачав цю сировину австрійській компанії "Osttor Beteiligungs-und Handelsgesellschaft mbH". Про неї ще згадаємо згодом.
Відповідно до інформації Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона основними сферами застосування титану, що виробляється з рутилового та ільменітового концентрату, який було експортовано Демурінським ГЗК, є аерокосмічна та військово-морська промисловість. За даними, отриманими Мін'юстом від Державної митної служби,продукція ДГЗК постачалася до росії, зокрема на "Подольские огнеупоры", "Судиславский завод сварочных материалов", "Магнитогорский электродный завод", "Белоярская фабрика асбокартонных изделий", "Ключевский завод ферросплавов" тощо. Мін'юст стверджує, що усі ці компанії входять в оборонно-промисловий комплекс рф.
Така продукція була потрібна росіянам для виробництва озброєння, яке вбиває українців, зокрема: гелікоптерів Кa-52, бойових літаків, танків Т90М "Прорыв", зенітних ракетно-гарматних комплексів "Панцир" та крилатих ракет.
На олігарха Шелкова та його кіпрську компанію Limpieza Limited, яка володіє корпоративними правами гірничо-збагачувального комбінату, ще у червні 2021 року РНБО наклала санкції. У жовтні 2022 року до Шелкова повторно застосували санкції, що дозволило Мін'юсту звернутися із позовом про конфіскацію його українських активів.
Але на суді з'ясувалося, що Міхаіл Шелков 20 лютого 2022 року (за чотири дні до повномасштабного вторгнення росії) нібито продав свою частку в компанії, яка володіє активами в Україні. Продаж відбувся на Кіпрі та в українських реєстрах не світився, що може вказувати на спробу обходу санкцій.
Новим "власником" Limpieza Limited значиться така собі Світлана Ільтьо, яка до цього володіла 25% цієї ж кіпрської компанії. Її Ільтьо придбала у Шелкова у 2019 році через кіпрську компанію Bolatico Limited. Тепер адвокати стверджують, що Ільтьо є кінцевим бенефіціаром українських активів, які раніше належали Шелкову через Limpieza Limited. А так як на неї санкції РНБО не накладав, то й підстав стягувати активи немає. Схоже, що саме такий вигляд має тактика російського олігарха для збереження своїх українських активів.
Хто ж така Світлана Ільтьо, яка нібито є новим власником коштовних активів підсанкційного російського олігарха?
Вперше про Світлану Ільтьо публічно стало відомо із розслідування НАБУ щодо нанесення у 2014-2016 роках майже 300 млн грн збитків ПАТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія". Обвинуваченими у цій справі є старі схемщики Руслан Журило та Юрій Перцев. Журило був в.о. голови правління ОГХК, а Перцев був його заступником з комерційних питань. А ще Журило разом з ексдепутатом Миколою Мартиненком є обвинуваченим в іншій справі НАБУ, яка стосується розкрадань 17,28 млн доларів на "СхідГЗК".
За даними обвинувачення, схема, організована Журилом і Перцевим на ОГХК, полягала в продажі титановмісні руди за заниженими цінами через іноземні компанії-прокладки. А ті уже продавали їх за ринковими цінами реальним споживачам. Різницю ділки клали собі у кишеню.
Світлана Ільтьо була у тій схемі людиною Журила та Перцева. Зокрема саме Ільтьо здійснювала управління рахунком британської компанії-посередника Adelis Trade LLP в латвійському банку Citadele Banka. Вона ж у період 2014-2015 років обіймала посаду фінансового директора ТОВ "Юнітранс Оператор" (підконтрольна Журилу і Перцеву) і виконувала роль представника ще двох фірм – First Railway Company LLP і, що найцікавіше, Bolatico Limited.
Саме через компанію Bolatico Limited Ільтьо у 2022 році нібито викупила у російського олігарха Шелкова 75% у кіпрській компанії Limpieza Limited, через яку останній контролював свої українські активи.
Ще один зв'язок схемщиків Журила і Перцева з Ільтьо та Шелковим прослідковується через вже згадану австрійську компанію "Osttor Beteiligungs-und Handelsgesellschaft mbH". Її акціонером є Юрій Перцев, а директором оформлена його дружина, Марія Перцева.
Видання Delo.ua вказує, що ця австрійська компанія була основним постачальником титанової руди в обхід західних санкцій із В'єтнаму та Мозамбіку для підприємств корпорації "ВСМПО-Авісма". І що найцікавіше, нібито саме через цю компанію-прокладку у 2021 році російським підприємствам поставили 19760 тон ільменіту, 5959 тон рутилу та 2786 тон циркону виробництва того самого "Демурінського ГЗК".
Ось так українські схемщики, яких зловили на ймовірній корупції нові антикорупційні органи, підігрують російським олігархам в питання обходу українських санкцій.
***
Схоже, що такі ситуації у майбутньому будуть ще не раз. Російські олігархи та їх посіпаки в Україні будуть робити все, щоб зберегти свої активи. Як приклад, можу також навести ще одного олігарха та ексдепутата держдуми рф Володимира Крупчака і його австрійську компанію Pulp Mill Holding.
Австрійській компанії належить Київський картонно-паперовий комбінат в Обухові. Вже після накладень санкцій на Крупчака та арешту його українських активів на понад 10 млрд грн, він "продав" свою частку в австрійській компанії доктору Хайнцу Циннеру. Хоча останній повністю пов'язаний із Крупчаком, зокрема ще зовсім недавно був головою Ради директорів "Архангельського целюлозно-паперового комбінату". Багато років цей комбінат контролював саме Крупчак, який навіть особисто підписував вітальний лист доктору Циннеру на його 75-річчя. Наявність санкцій в Україні не завадила Крупчаку провернути угоду в іноземній юрисдикції.
Саме тому переконана, що спроби підсанкційних олігархів ухилятися від санкцій ми побачимо ще неодноразово. Не даремно Рада ЄС зовсім нещодавно ухвалила рішення про включення обходу санкцій до списку "злочинів ЄС", а Бюро Міністерства фінансів США (FinCEN) включає використання підставних компаній та третіх осіб, а також залучених офшорних юрисдикцій, до головних ознак обходу санкцій.
Мінімізувати ці ризики можна через судову практику та невизнання угод, які укладалися з метою ухилення від санкцій. Крім того дуже важливо активізувати роботу Мін'юсту щодо подачі позовів по "великій рибі" і таким чином позбавити підсанкційних осіб часу на придумування нових схем. Ми всі уже зачекалися позовів про конфіскацію активів постійних учасників списку російського Forbes, зокрема олігархів Дерипаски, Фрідман, Бабакова і вже згаданого Крупчака, а не лише ректорів чи дрібних депутатів із рф.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
