27 липня 2016, 13:29

ВБИВСТВО ПАВЛА ШЕРЕМЕТА Є СПРОБОЮ ДЕСТАБІЛІЗУВАТИ УКРАЇНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

LE MONDE ІДЕЇ | 26.07.2016 о 15.36 | Євген Бистрицький (директор Фонду Відкритого суспільства Джорджа Сороса в Україні)

Павла Шеремета неможливо було підкупити чи звабити грішми. Його можна було тільки надихнути людьми та ідеями; і цими людьми ті ідеями він сам надихався. Це був чесний і наполегливий журналіст, який із великим болем сприйняв перетворення Росії та Білорусі на авторитарні країни. Лише в Україні він – російськомовний журналіст – зміг знайти своє місце. Від часів протестів Майдану він був один із керівників незалежного онлайн-видання "Українська правда", яке має в Україні одну з найбільших аудиторій.

Як і мої колеги, я був шокований звісткою про його вбивство. Бомбу заклали під машиною, за кермом якої він був.

Вперше [у співпраці] я зустрів Павла в квітні, в часи політичної кризи, спровокованої уповільненням реформ та звинуваченнями [політиків] у корупції. Разом з незалежними експертами та організаціями громадянського суспільства ми організували кампанію за формування уряду технократів, чиї члени були би повністю незалежними від впливу олігархів. Того дня Павел брав у мене інтерв'ю для своєї програми на "Радіо Весті". Він ставив мені складні питання про політичну кризу. Але, на його думку, вона була можливістю для надання нової енергії процесові реформ в Україні.

У середині липня Павел виступив у Фонді, де я є виконавчим директором, – Міжнародному фонді "Відродження", який є українською гілкою Фондів Відкритого суспільства, заснованого філантропом Джорджем Соросом. Група депутатів, нових міністрів та експертів зібралися, щоб обговорити блокування – "тромби", як ми говоримо в Україні – в процесі реформ. Павел був сповнений енергії та оптимізму щодо країни, яка стала для нього рідного. І це дуже сильно контрастувало з реальністю. "Що нас непокоїть?" – питав він у людей, що зібралися на обговорення, аби спонукати до реформ. "Чи ми боїмося помсти опозиції, проросійських сил, чи радикалізації суспільства? Аби рухатися вперед, ми маємо зрозуміти, чого саме ми боїмося".

Danse macabre (Танок смерті)

Будучи журналістом, Павел невтомно шукав відповідей на найскладніші питання ситуації в Україні. Після революції на Майдані Україна зіткнулася з економічною кризою, анексією Криму, війною з Росією на Донбасі, яка й досі продовжується. Політична нестабільність, корупція та брак політичної волі заклали міну під довіру громадськості до політики. Павел Шеремет атакував усі ці проблеми, шукаючи відповіді, які би всім нам були на користь. Його смерть нагадує нам про те, що в Україні ще багато чого можна боятися.

Машина, в якій був Павел, належить його цивільній дружині, Олені Притулі, редакторці та засновниці "Української правди" – видання, на яке працював сам Павел. Тож для нас зараз неясно, кого саме цим нападом хотіли вбити. Але очевидно, що справжньою ціллю вбивць відомого журналіста було наше суспільство. Цей злочин говорить нам, що зміни завжди несуть за собою ризики. Йшлося, без сумніву, про спробу дестабілізувати суспільство. Це своєрідний танець смерті, який несе реформаторам просту звістку: не рипайтеся, бо будете наступними.

Але Павел хотів би абсолютно протилежного. Тактика залякування вже використовувалася у минулому. У 2000-му році Георгію Гонгадзе, іншому засновнику "Української правди", яка критикувала тодішню владу, відтяли голову. Його смерть була одним із чинників, що привів до Помаранчевої революції, – вона ж відкрила перший період реформ в Україні. Убивство Павла відбулося тоді, коли Україна прагне здійснити ще одне зусилля реформування. І це зусилля стало наслідком Майдану, Революції Гідності, що відбулася вже майже три роки тому. Павел не хотів би, щоб процес реформ було уповільнено через його смерть.

Павел Шеремет розумів важливість журналістики, яка може вкласти свій внесок до змін у суспільстві. Він також розумів ризики, пов'язані з цією професією. У 1998 році він отримав міжнародну нагороду свободи слова від Комітету захисту журналістів – за його висвітлення діяльності авторитарного білоруського президента Аляксандра Лукашенка. Він хотів би, щоб після його смерті його справу продовжували інші журналісти.

Незалежний журналіст зобов'язує політичних лідерів дотримуватися своїх обіцянок перед виборцями. Тож ми не можемо зараз зупинити свою роботу. Цей терористичний акт має об'єднати тих в Україні, які вірять у зміни, – а не розділити їх. Це можливість для громадського суспільства об'єднатися та вимагати поступу в реформах у країні – до яких спонукав Павел у своїй журналістській роботі.

http://www.lemonde.fr/idees/article/2016/07/26/l-assassinat-de-pavel-sheremet-est-une-tentative-de-destabilisation-de-la-societe-ukrainienne_4974942_3232.html

ЛИЗАТОРИ І ПРОГРЕСОР

Ще до повномасштабної війни, але вже після російської окупації двох східних областей і Криму у 2014, я мав нагоду зустріти серед, здавалося б, старих знайомих "глокалізаторів"...

КРЕАТИВНИЙ МІНІСТР КРЕАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ

Як давній кріт громадського активізму, буду чесним: не люблю, скажу так стримано, хвалити владу. Це, певний, набутий за роки незалежності, зокрема і майданів, демократичний інстинкт небайдужого громадянина супроти косної системи-держави...

ГРА В СИМЕТРІЮ НА ТЛІ КАХОВСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ

Рік тому всесвітньо відомий філософ ліберальної демократії та процедурної справедливості, Юрген Габермас, виправдовував кончу необхідність мирних перемовин з Росією...

НЕСТЕРПНА ЛЕГКІСТЬ ВІЙНИ

У близькій до мене кофейній ятці на прилавку стоїть скляна банка-копілка для маленьких пожертв, на який написано: "На нерви, як у Арестовича"...

90 РОКІВ ЕСТАФЕТИ КОЛЕКТИВНОГО ЗЛОЧИНУ 1932-1933/2022-2023

Досі дипломатично коректні європейські керівники намагаються відокремити два злочини – Голодомору/Геноциду 1923-33 від злочину Холодомору/Геноциду 2022-23 рр...

ІНСТИТУТ МАЙДАНУ І МАЙБУТНЯ ДОЛЯ ВЛАДИ

"21-24 листопада 2013: непідписання Угоди про Асоціацію України з ЄС та початок демонстрації представників громадських об'єднань та студентської молоді на самій площі Майдан (2-3 тисячі людей щодня)...