90 РОКІВ ЕСТАФЕТИ КОЛЕКТИВНОГО ЗЛОЧИНУ 1932-1933/2022-2023
Досі дипломатично коректні європейські керівники намагаються відокремити два злочини – Голодомору/Геноциду 1923-33 від злочину Холодомору/Геноциду 2022-23 рр.
Перший, кажуть, – це провина політики [комуністичної влади] радянського союзу, як, наприклад, було сьогодні сформульовано Прем'єр-міністром Польщі. А вже другий – сьогоднішня війна проти Україні і її населення – визнається за своєю невмолимою очевидністю прямим злочином терористичної РФ проти людяності в обличчі українців.
У такий спосіб не вбачається зв'язок між провиною політики тоталітарного комуністичного режиму та колективною провиною сьогоднішнього злочинця – русского народу як головного знаряддя у так званому захисті "русского мира". Втрачається розуміння, що злочину Голодомору комуністичного режиму не існувало б, якби цей режим не міг опертися на покору і підтримку переважаючого русского населення. Так само, як не існувало б зараз російської агресії проти України без покори та мовчазної згоди на цю криваву війну більшістю росіян.
Чи існує такий зв'язок, крім так званого російського правонаступництва СРСР? Чи це справедливо, що українці, які пережили віковічний гніт з боку росії, звинувачують в радянському Голодоморі колективне-Ми русскіх? Чи не був це переслідуваний "нацоналізм" українців? Чи не суперечить правам людини діагноз, що ми маємо справу з колективною провиною як провиною кожного в історично спотвореній імперській ідентичністі "русского мира"?
Сьогодні українці певні, що такий часовий зв'язок не лише існує, а й живить масові злочини російської агресії проти нас. Його підтверджує естафета геноциду з боку колективних носіїв ідеї "русского мира". Історична естафета – невидима оку передача від покоління до покоління вірусу чи генома? – злочину геноциду протягом, принаймні, 90 років.
Цю сув' язь колективної ідентичності з війною і геноцидом ще далеко не збагнула більшість наших західних партнерів. Її коріння набагато глибші, ніж персональне зло путіна. Національна ідентичність це далеко не лише щастя. У росіян це стало колективним злом.
І віповідальність має бути колективною. Саме в цьому – найскладніше і головне питання завершення цієї варварської війни, на яку погодився колективний Русскій мір.
На полі бою, у війні, перемога буде за нами. Щодо перемоги у вирішенні питання колективної провини і спільної відповідальності росіян – це складна солідарна справа всього демократичного світу.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
