ЛИЗАТОРИ І ПРОГРЕСОР
Ще до повномасштабної війни, але вже після російської окупації двох східних областей і Криму у 2014, я мав нагоду зустріти серед, здавалося б, старих знайомих "глокалізаторів". Хоча, насправді, лише один з них свідомо вживав цей маловідомий термін глокалізація у політичному значенні. Що це означає?
Народжена в сфері глобальної торгівлі, глокалізація означає адаптацію споживацьких продуктів, які мають універсальне значення практично для всіх на глобусі Землі, до місцевих, локальних, ринків і культур. Вказує на єдність глобального і локального, Глобусу і Локусу. Китайці виробляють не лише вишиванки для нас, незважаючи на досить суттєву різницю у наших культурних ідентичностях. Потрібні чіпи для ракет, якими, можливо ІГІЛ, вбиватиме американців на їхних військових базах, постачаються комусь кінцево американськими фірмами. Справа лише в тому, як ті чи ті фірми або споживачі адаптують той самий льон чи ті самі напівпроводники для потреб їхнього національного світу.
Мій знайомий, свідомий терміну глокалізація, зробив немов логічний висновок про ефективність створення цілої ідеології глокалізації. Зробив і сам, і в течії існуючого в світі інтелектуального "глокалізаторського" руху. Варто лише прийняти Прогрес – неуникнений факт всепроникнення глобальної цивілізації у локальну колективну ідентичність, і теоретично для таких стають немов очевидними "провінційність та заскорузлість" національного опору глокалізації, отже взаїмопроникненню "в нас" інших культурних ідентичностей.
Інші, не лише мої знайомі, серед яких є політичні експерти, історики та любителі софії, просто глокалізатори за їхньою життєвою позицією. Їх не важко ідентифікувати. Вони говорять про "полікультурність" як чудову поліфонію спільного оркестру різних культур, різних культурних ідентичностей. Вони жалкують за чудову первинну позицію "какая разніца", яку перша особа держави "здала" під тиском якогось мільйону "радикальних націоналістів". Адже певна частина українців – російськомовна і є вихідцями з радянського "інтернаціонального" минулого та максимально русифікованої культури зі старою комуністичною версією нової ідеології глокалізму у її позаторгівельному розумінні.
Свідомо або за вихідною життєвою позицією глокалізатори природньо є лизаторами та облизаторами російської культури. Найвідоміший з них – за переговори задля завершення війни на простих засадах глобалИзаторства. А саме: варто лише прийняти політику "полікультурності", втраченої "какой разніци" і тоді у диктатора-вбивці та у всього агресивного руського миру не залишиться ідеологічних підстав продовжувати війну.
Найсмішніше те, що цей тип глобализатора ототожнює себе з Прогресором від братів Стругацьких. Прогресор – це той, за задумом фантастів, представник "розумного" людства, подорожний Страннік, котрий має цивілізувати відсталі космічні цивілізації. Стругацькі знали, про що йдеться. Глобалізувати і тоді не вдалося, не вдасться вже і в сьогоднішньому світі ідентичностей. Тому їх головний і улюблений герой Максим чітко формулює його власне моральне завдання – за будь-яку ціну не дозволяти жодним прогресорам будувати щастя інших. Навіть з найкращими намірами.
Найтупіше у цій грі в глобального Прогресора – це повне нерозуміння головного висновку з сьогодення: не можна мислити вірно, якщо ти невкорінений у національний контекст. Щоб зачепитися за думку, треба мати свій локус – коріння, тутешність. Глобус – він круглий, не зачепитися, сповзеш нах.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
