ТРАМП, КАНТ І ПРОЩАННЯ З ВЕЛИКОЮ ДОБОЮ
На запитання у нещодавному інтерв'ю The New York Times, чи є якісь обмеження його глобальних повноважень, президент Трамп сказав: "Так, є одна річ. Моя власна мораль. Мій власний розум. Це єдине, що може мене зупинити".
Тут Трамп несподівано говорить словами Канта. "Майте мужність використовувати власний розум!", пропонує Кант. 'Виходьте зі стану неповноліття, коли ви керувалися уявленнями інших, а не власним розумом'. Філософи добре знають, у яку 300-річну добу розкрив двері та у яку запросив нас Імануїл Кант. Виходьте у світ свободи кожного, у космос наукового розуму, до радості віри у кінцевий прогрес людства, у щастя людяності і безумовної моральності. Починається велика нова добу Просвітництва або час Модерну.
Навіть дві світові війни та її проголошені "ізми" – імперські, нацистські, комуністичні – з їх сотнями мільйонів жертв, навіть проголошена смерть Бога разом з Постмодерном та його деконструкцією універсальних засад модерності до стану естетської гри – все це не змогло зруйнувати віру у всесвітній прогрес, намертво оспіваний фукуямою.
Тобто, скажете ви, у тебе виходить, що Трамп зовсім і не емоційно-випадковий, як багатьом здавалось. Що він зовсім не Трампусик, а мощний старий, Кант-в-дії, який керує світом, керуючись лише власним розумом.
І ви не сильно помилитесь. Обидва великі, хоча і зовсім по-різному – один великий мислитель, другий – волею долі президент великої, всесвітньо значимої, нації. І, немов практикуючий кантианець, покладається на власний розум, щоб керувати глобальними повноваженнями – вирішувати і діяти, карати і вибачати. Приєднувати канади і гренландії та мирити злочинців проти людяності з їхніми жертвами.
Обидва великі апелюють до вчиників за власним розумом. Але, як на мене, головне, що їх об'єднує у гранд-історії – це те, що обидва знаходяться на полюсах великої доби віри в автоматичний прогрес та кінцеву моральність людства. Кант відкриває задум цього людського проекту Модерну. Трамп його закриває. Я б додав "на жаль", втім, тут не до жалю. Тут – до моралі.
Так, Кантова мораль ґрунтується на власному розумі. Втім, Кант говорить про судження розуму задля згоди вільних громадян, кожен з яких має право висловлювати свою позицію, навіть власне вето, без обмежень. Це космополітичний, просвіщенний, розум всіх і кожного. Натомість, мораль президента-Трампа – це, так, його мораль як кожного, втім мораль лише для його власної нації.
Трамп, не сильно думаючи, проговорює головне. Він – легітимний голос нації Great again, найбільш потужної спільноти світу. Голос, який апелює до "власної моралі" легітимно обраного президента, яка, напевно, збігається з більшістю тих, хто поділяє таку мораль. І це зовсім не Кантове моральне законодавство для всіх на світі.
"Мені не потрібне міжнародне право", – каже Трамп у цьому ж інтерв'ю. "Я не хочу нашкодити людям"., морально зазначає він. "Коли його запитали про те, чи потрібно його адміністрації дотримуватися міжнародного права, Трамп сказав: "Так". Але він дав зрозуміти, що буде арбітром, коли такі обмеження застосовуватимуться до Сполучених Штатів. "Це залежить від вашого визначення міжнародного права".
Мораль президента-Трампа – це, так, мораль його власного розуму та також мораль його або для його власної нації. В цьому ж інтерв'ю: "Оцінка паном Трампом власної свободи використовувати будь-який інструмент військової, економічної чи політичної влади для зміцнення американської переваги була найбільш відвертим визнанням його світогляду. В його основі лежить концепція, що національна сила, а не закони, договори та конвенції, повинні бути вирішальним фактором у разі зіткнення влади".
Так який висновок щодо цієї невигаданої віртуальної зустрічі двох різновеликих – Трампа і Канта. Так, вони цілком різнІ. Але, як на мене, головне, що їх об'єднує у великій історії – це те, що обидва знаходяться на полюсах великої доби віри в автоматичний прогрес та кінцеву моральність людства. Кант відкриває задум цього людського проекту Модерну. Трамп його закриває. Сила моралі проти моралі сили.
Я б додав "на жаль", втім, тут не до жалю. Нам тут до моралі. Моралі сили. Якщо ви запитаєте чому, то я маю відповідь. Потім.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
