ЮРГЕН ГАБЕРМАС (18 червня 1929 – 14 березня 2026)
Німецький філософ і соціолог зі світовим ім'ям Юрген Габермас помер цієї суботи в Штарнберзі у віці 96 років, про що повідомила його родина та оприлюднило у короткому некролозі відоме німецьке видавництво Suhrkamp Verlag.
Про його видатну спадщину вже написана численна література, його філософські і соціологічні погляди ще будуть обдумувати та сперечатися щодо них покоління філософів світу. Розуміючи всю небезпечну вагу наслідків такої оцінки, дозволю собі лише сказати, що світ вратив, можливо, останнього філософа Просвітництва. Втратив великого інтелектуала, який спромігся зберегти космополітичний світогляд мислителів Модерну через комунікативну інтерпретацію універсальної, тобто не обмеженої ані персональними упередженнями, ані національними кордонами, здатності колективного розуму.
З самого початку російської повномасштабної агресії проти України, у 2022 та 2023 роках Габермас виступив як експерт щодо цієї війни. Він прямо наполягає, навіть благає, про переговори як єдиний спосіб раціонального вирішення військового конфлікту між російським агресором і українською стороною. За його філософським та життєвим переконанням, ліберально-демократична політика набуває у світі універсального значення. Відповідно, партикулярні форми життя, життєві світи, за всієї їх національних особливостей не можуть і не здатні бути перепоною для формування спільного всесвіту людства.
Як відомо та як оприлюднено Suhrkamp Verlag, "його головною працею вважається "Теорія комунікативної дії", опублікована в 1981 році. Він став одним із найвпливовіших мислителів Федеративної Республіки Німеччина завдяки своїм теоріям про демократичне прийняття рішень, "дискурс без домінування" та досягнення консенсусу в дебатах. Габермас базував свою роботу на ідеалізованій дискусійній ситуації, не порушуваній насильством, у якій має значення лише кращий аргумент."
Досвід війни російського світу проти України – війни, у який йдеться про саме існування її національного цілого і кожного з нас як саме українського громадянина поставив під сумнів саму можливість досягти справедливого миру лише шляхом переговорів – завдяки аргументованій комунікації. В цій, екзистенціальній, війні немає жодних "гуманних" обмежень. Як точно сказано – цей "вибір між виживанням і знищенням залишає не надто багато варіантів для переговорів; і якщо постає такий вибір, все, що може зробити справжня людина, це боротися з усією люттю, хитрістю та силою, які вона може зібрати. Зробити щось інше означає позбавитися життя та бути виключеною" (Mackenzie). Ця війна остаточно засвідчила, що вмерло навіть те місце, у мирному спокої якого під майже 80-річною військовою парасолькою США і НАТО Європі, й, до речі, нам також, можна було думати про непереборну силу ще незавершеної просвітницької раціональності. Демократичний світ, побудований на засадах дискурсивної етики, залишився регулятивним ідеалом.
Що далі? Як ніколи це збігається – що далі для нас і що далі для філософської думки. Для нас – це, безумовно, перемога достойного нації завершення кривавої бійні з 'русскім міром'. Дозволю собі претензію і на філософський діагноз: завершено добу універсалістської позиції у мисленні про людство. Зі засадничо мирного Просвітництва та юдеохристиянської думки, з європейських міждержавних війн доби Модерну до світових війн минулого століття ми опинилися у іншому часі глобальної взаємодії національних світів як самостійних суб'єктів світового цілого. Виявилось, що сьогоднішні засади мирного співіснування множини автономних націй та окремих культурних світів ще не продумані до практичних наслідків і вимагають глибшого чи іншого розуміння. Замість переговорної дипломатії і анемічної ООН народи відстоюють власну свободу силою ідентичності та зброї у екзистенціальних війнах культур кінця минулого та вже цього століття. А це означає, що національна ідентичність – підкреслю: національна ідентичність у її національно-культурній і громадянській єдності або єдності культури і демократії, етнічних і універсальних прав людини – це не лише паспортна ідентифікація на міжнародних кордонах, а вихідна позиція філософської думки "тут і тепер". І лише комунікації, як виявляється, замало для мирного співіснування.
Відхід Юргена Габермаса у вічність зі споглядального життя філософа та до кінця його днів активного громадянина, експерта-журналіста збігся у часі зі все глибшим усвідомленням зрушень планетарного масштабу. Геній "одного із найчитаніших філософів та соціологів сучасності" Юргена Габермаса, завдяки його видатному захисту та вірі у людський розум, катастрофічно зіткнув нас з несумірною реальністю – варварською, поза будь-якого людського сенсу війною національних світів замість комунікативної раціональності.
На цьому шляху перед нами попереду подальша праця осмислення його інтелектуальної спадщини у всій її повноті і суперечливості.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
