Кому в Україні потрібен реєстр адміністративних послуг?
В найближчий час в Україні буде створено повний реєстр усіх адміністративних послуг. До такого висновку можна дійти, ознайомившись із дорученням Віктора Януковича "Щодо забезпечення вдосконалення порядку надання адміністративних послуг, підвищення їх якості, створення сприятливих і доступних умов для реалізації фізичними і юридичними особами прав на одержання таких послуг" від 15 серпня 2011 року. Уряду доручено провести їхню інвентаризацію, підготувати та подати на розгляд ВРУ законопроекти з встановленням вичерпного переліку адміністративних послуг, та створити єдиний державний веб-портал адміністративних послуг.
Здавалося б – слушна ініціатива. Прийшов час нарешті розібратися, хто в Україні які адміністративні послуги надає, скільки вони коштують і т.п. Адже до цього часу "адміністративні послуги" в нашій країні слугують яскравим прикладом свавілля органів влади: їх запроваджують, визначають порядок надання та вартість на власний розсуд, мотивуючись, схоже, потребами фінансового забезпечення органів державного управління та місцевого самоврядування. Неодноразові спроби не те щоб обмежити чи впорядкувати, а просто "звести докупи" цей своєрідний "креатив" органів влади неодмінно зазнавали поразки.
Ще на самому початку свого перебування на печерських пагорбах влади, 12 грудня 2002 року Віктор Янукович, тоді ще у ранзі прем'єр-міністра України, підписав розпорядження КМУ "План заходів щодо оптимізації господарської діяльності органів виконавчої влади", яким було передбачено створення єдиного переліку платних послуг, що надаються органами виконавчої влади. Однак, ті плани так і залишилися планами...
"Помаранчеву команду" теж не назвеш успішнішою на ниві "реєстризації" адміністративних послуг. Адже відповідно до Указу Віктора Ющенка, такий реєстр мав бути створений і оприлюднений на спеціальному веб-сайті до 1 жовтня 2009 року. І нинішній "команді професіоналів" на чолі з головою уряду Миколою Азаровим це завдання виявилось не до снаги. Органи виконавчої влади так і не подали до 20 лютого 2011 року проекти актів КМУ щодо затвердження переліку їхніх платних адміністративних послуг, як це було передбачено урядовою постановою "Про деякі питання надання платних адміністративних послуг" від 5 січня 2011 року.
Однак, постає банальне питання: а кому і для чого потрібен цей реєстр адміністративних послуг? На перший погляд, користь від створення та оприлюднення такого реєстру очевидна. По-перше, і про це йдеться в тексті президентського доручення, "інвентаризація" дасть змогу переглянути доцільність тих чи інших послуг. Це надважливе завдання для регуляторної політики – зрозуміти, які "послуги" є невиправданими, надуманими, та скасувати їх, тим самим суттєво полегшивши життя громадянам та бізнесу. Тут ми наштовхуємося на фундаментальну невизначеність моделі держави – меж державної відповідальності, цілей та інструментів державної політики, без яких будь-яку спробу оцінити якусь послугу як "зайву та надмірну" можна легко звинуватити у суб'єктивізмі і "недолугості". По-друге, сам перелік адміністративних послуг та їхньої вартості покликаний обмежити свавілля чиновників щодо запровадження нових адміністративних послуг та визначення їхньої вартості. Інакше кажучи, створити, тим самим, своєрідну систему обліку та контролю, і в, першу чергу, стосовно коштів, отриманих за надання адміністративних послуг (що, схоже, найбільше цікавить нинішніх можновладців). Однак, реєстр – це не Закон, він лише "впорядковує" існуючий стан справ, а не позбавляє можливостей органи влади "множити адміністративні послуги без необхідності".
Загалом – це проблеми оптимізації роботи органів влади. "Маленьким українцям" будуть мало корисними такі реєстри. Візьмемо, для прикладу, списки адміністративних послуг у тому вигляді, в якому вони були доступними на сайті донедавна Головдержслужби України. Що корисного може сказати пересічному громадянину гігантський перелік послуг, згрупований по органам влади? Мабуть, лише те, яка складна і незрозуміла дилетанту державна машина. Жодної практичної користі.
Між тим, може варто скористатися західними підходами до "реєстризації" таких послуг? Адміністративні послуги там "групують", "конфігурують" за моделями конкретних життєвих ситуацій (зміна місця проживання, прізвища, втрата всіх документів, оформлення автомобіля, будівництво будинку тощо). Приміром, втративши сумку з усіма документами, людина може звернутися до органу влади (веб-ресурсу) та ознайомитися з комплексом адміністративних послуг (їх переліком, процедурою, умовами та вартістю надання) за якими їй доведеться звернутися, а не довго і роздратовано гортати перелік тисяч послуг, які надаються різноманітними органами влади.
Надію на такий сценарій та мету "інвентаризації" адміністративних послуг надає той пункт розпорядження Президента, в якому йдеться про створення центру Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з надання послуг, пов'язаних із використанням автотранспортних засобів. Але чи стане це ластівкою нового підходу, чи в черговий раз переможе логіка вертикалі та контролю?
