"Скляні двері" адмінпослуг або зручність по-кіровоградськи
Можновладці поспішають з реформами. На печерських пагорбах жевріє надія, що за рік реформи в Україні дадуть свої перші позитивні плоди і громадяни відчують паростки довгоочікуваного покращення життя. А на тлі з успішним проведенням чемпіонату Європи з футболу це дасть непоганий електоральний урожай восени 2012 року. І якщо з реформуванням суду, податкової системи та пенсійного забезпечення у влади є серйозні підстави сумніватися у змінах громадських оцінок протягом найближчого майбутнього, то тим привабливіше мають виглядати "популярні" реформи. Наприклад, "погіршення життя" бюрократам: скорочення їхньої чисельності (що в Україні вважається чомусь головною метою адміністративної реформи), обмеження можливості оббирати людей, нав'язуючи їм надумані адміністративні послуги з необґрунтовано зависокими цінами. Вочевидь таке "наведення порядку" має сподобатися людям.
І робота в цьому напрямі "закипіла". Протягом останнього року було проведено кілька засідань президентського комітету з економічних реформ, присвячених реформуванню сфери надання адміністративних послуг; побачили світ доручення президента Януковича від 15.08.11 та доручення Прем'єр-міністра України М.Я. Азарова від 20.08.11. Усі ці рішення, головним чином, акцентують увагу на інвентаризації та перегляді доцільності чинних адміністративних послуг, а також намаганні позбавити державних управлінців та місцевих "самоуправців" важелів зловживань у сфері визначення вартості послуг. Питань не має – наміри правильні, так само як і анонсований пакет законодавчих ініціатив гаранта Президента щодо впорядкування надання адміністративних послуг, що за якихось причин не подають до Верховної Ради України...
Однак такі структурні перетворення у сфері діяльності урядовців звучать надто відірвано від життя та розуміння пересічного українця. Люди далеко не щодня звертаються за адміністративними послугами (паспортами, дозволами, ліцензіями тощо), тому питання організації роботи органів влади у цій сфері їх не особливо турбують. Здивувати ж їх разючим покращенням "уже сьогодні" вирішили створивши конкретними кроками покращення умов спілкування громадян зі службовцями, що такі послуги надають.
Так, за результатами червневого засідання комітету з економічних реформ, спочатку Державна податкова адміністрація, а згодом і обласні та районні державні адміністрації (за дорученням Банкової) "розщедрилися" на перший крок "назустріч людям", переглянувши загальновідомі положення, що в народі іменуються "годинами прийому документів": відтепер службовці повинні контактувати з громадянами з понеділка по п'ятницю з 9.00 до 20.00, а в суботу – з 9.00 до 16.00. Непросте, треба сказати, завдання, адже службовці мають працювати не більше 40 годин на тиждень, а їхню кількість (службовців), як відомо, наказано скоротити...
Але справжню "Україну для людей" мають продемонструвати 3 центри (часто їх ще іменують – "універсами послуг"), які за президентським дорученням повинні вже від 1 листопада запрацювати в трьох містах: Києві, Луганську та Кіровограді. Центри надання адміністративних послуг (ЦНАП) – це такі спеціально облаштовані місця, куди громадянин може в зручний для нього час прийти, отримати всю необхідну інформацію, заповнити та здати відповідні документи, і врешті-решт отримати від органу влади потрібне йому/їй рішення або документ, – все це разом і називається адміністративною послугою. Такі центри створюються насамперед для зручності громадян, щоб ті не "розривалися" між різним будівлями та годинами прийому чиновників, аби черговий раз почути про необхідність "донести" чергову довідку.
Завдяки цим "пілотним проектам" міська влада отримає чималі державні кошти для покращення своєї діяльності. Багато міст мріє про це. Справді, чи часто держава готова профінансувати "популярні" реформи на місцях? Піонери-першопрохідці у Вінниці та Івано-Франківську робили це на власний страх і ризик. Тим більше цікаво як цим шансом скористаються "бюджетні щасливці" пілотних міст. Тут слід зробити одне суттєве зауваження.
Вочевидь, облаштування такого центру передбачає певні вимоги до його приміщення. Традиційно, таке приміщення складається з двох функціональних частин – "відкритої" (т.зв. фронт-офіс) та "закритої" (т.зв. бек-офіс). До відкритої частини – яка в ідеалі має бути світлою і просторою залою для прийому громадян, інакше кажучи, прямою протилежністю до звичних нам вузьких коридорів та "закритих" кабінетів з працівниками, "заклопотаними" роботою з документами – доступ має бути вільним і безперешкодним. У фронт-офісі має бути інформаційний хол (стенди з необхідною інформацією, відповідні бланки/формуляри тощо) та рецепція, зручні місця для сидіння, нормальне освітлення, туалети, питна вода, а ще краще гардероб і дитяча ігрова зона. Своєю чергою, бек-офіс ("закрита частина") це – робочі місця працівників, що проводять прийом відвідувачів (опрацьовують документи, пошту, надають консультації телефоном тощо).
І у Вінниці, і у Івано-Франкіську ці вимоги до приміщення успішно виконані. А що ж міста-пілотники? Про Київ та Луганськ, на жаль, досі нічого не відомо. А от Кіровоград "порадував". Ігор Василенко, заступник міського голови Кіровограду, повідомив про те, що ЦНАП буде розміщено у будівлі міськвиконкому, а "приміщення мерії має архітектурну цінність, перебудовувати його проблематично... Однак ми передбачили зробити скляні двері до кожного кабінету та встановити камери відеоспостереження. Прозорість роботи Центру надання адміністративних послуг забезпечуватимемо скляними дверима та відеокамерами".
Уявіть собі: приходите ви в супермаркет, а потрапляєте в "історичне" приміщення, де в кожному кутку окремий магазинчик, але зі скляними дверима! Схоже, міська влада Кіровограда не зовсім розуміє призначення центрів надання послуг; їхнє призначення – НЕ ДЕМОНСТРАЦІЯ ВІДКРИТОСТІ ВЛАДИ, А ЗРУЧНІСТЬ ДЛЯ МЕШКАНЦІВ У КОНТЕКСТІ ОТРИМАННЯ ПОСЛУГ. Вочевидь, приймати керівників держави на відкритті центру в будівлі, що має архітектурну цінність виглядає набагато ефектніше! Але, чи не стане це черговою імітацією "покращення життя", по суті, своїй нецільовим використанням бюджетних коштів (які виділяються з державної скарбниці саме аби створити прецеденти ефективної та зручної роботи для громадян органів влади)? Видається що такий пілотний проект радше стане антипропагандою дій влади для змордованих у чергах громадян, що переминаються з ноги на ногу у вузьких коридорах з "архітектурною цінністю", але зате зі скляними дверима та відеокамерами...
