РЕВОЛЮЦІЙНИЙ ПАРЛАМЕНТ: вісім місяців Парламенту сьомого скликання
Вісім місяців (22.02.2014-26.10.2014) Парламенту України сьомого скликання ввійдуть в її історію. Хоча Верховна Рада України сьомого скликання функціонувала два роки (з жовтня 2012 по жовтень 2014), лише вісім місяців вона справді працювала на Україну.
До революції Гідності в своїй найвищій фазі (повалення режиму кривавого президента, що сталося 21-22 лютого 2014 року) Парламент був перетворений на орган обслуговування злочинної влади кривавого президента, олігархічних кланів та продажних депутатів та чиновників.
Кульмінацією цієї частини функціонування Парламенту стали диктаторські закони від 16 січня 2014 року. Саме вони призвели до радикалізації громадянського протесту 2013-2014 років та перетворення його на революцію Гідності.
20 лютого 2014 року починаються зміни в Парламенті. В другій половині дня Верховна Рада збирається на засідання і приймає "Постанову про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі мирних громадян України".
21 лютого Парламентом була відновлена Конституція 1996 (зі змінами від 2004) років. 21 лютого також починаються зміни в складі керівних органів Верховної Ради. 22 лютого новим Головою Верховної Ради обирають Турчинова Олександра Валентиновича. А 23 лютого його ж призначають виконувачем обов'язків Президента України. Тоді ж була створена нова коаліція та 27-го лютого було сформовано Уряд на чолі з Яценюком.
Новий Голова Верховної Ради разом з депутатами-революціонерами заходилися здійснювати революційні перетворення в Україні.
Вікіпедія щодо голів Верховної Ради стверджує наступне:
"Першим Головою Верховної Ради незалежної України став Леонід Макарович Кравчук (1990-1991 рр.), а чинним на сьогодні є Олександр Валентинович Турчинов.
Наймолодшим Головою Верховної Ради на момент обрання був Арсеній Петрович Яценюк, який обійняв пост у віці 33-х років. Найстаршим Головою Верховної Ради був 10-й Голова Володимир Васильович Рибак, що очолив цю посаду у віці 66 років і був звільнений з посади у віці 67 років.
Двічі посаду Голови ВР обіймали Іван Степанович Плющ (2-й, 5-й), Олександр Олександрович Мороз (3-й, 7-й), Володимир Михайлович Литвин (6-й, 9-й).
Найкоротший термін на посаді Голови Верховної Ради незалежної України провів Леонід Макарович Кравчук (3 місяці й 5 днів), а найдовший (разом дві каденції) – Володимир Михайлович Литвин (8 років).
Посаду Голови Верховної Ради ніколи не обіймала жінка."
Але є обставина, яка в Вікіпедії досі не представлена.
23 лютого 2014 року фактично вперше в історії України була застосована стаття 112 Конституції, тобто Голова Верховної Ради став водночас і виконувачем обов'язки Президента. Вперше в історії України ми мали на чолі держави людину фактично з диктаторськими повноваженнями.
Водночас Турчинов не тільки одразу ж заявив, що складе з себе повноваження одразу ж після обрання нового президента, але і сам не пішов на президентські вибори. При цьому він мав для цього всі можливості з огляду на об'єм його повноважень.
Навряд чи знайдеться багато політиків, які на його місці вчинили би так само. Влада є річ для політика дуже цінна. Від влади рідко відмовляються, особливо люди, які йдуть в політику.
Колишня парламентська більшість, тобто основний склад Парламенту в ці вісім місяців був доволі дезорієнтованим. Більшість депутатів були саме тими, хто і привів ситуацію в Україні до революції, окупації Криму та війни на Сході України.
Більше того, не дивлячись на велику кількість депутатів, що розчарувалися в Партії Регіонів і вийшли з її фракції у Парламенті, значна кількість депутатів все ще лишалися в цій фракції і разом з комуністами продовжували явно і недвозначно працювати на користь сепаратизму, на користь Росії, що розв'язала війну на Сході України.
Таким чином значна частина Парламенту протягом восьми місяців 2014 року була зрадниками країни. І тільки революційна ситуація та триваюча війна на Сході України не дозволяла цим зрадникам нахабно проводити свою політику, блокуючи рішення революціонізованого Парламенту.
Стиль керування спікером Верховною владою впродовж цих восьми місяців був незвичайний, щоб не сказати надзвичайний. Керувати великим колом зрадників взагалі дуже важко. Революційна вулиця постійно тиснула на Парламент ззовні. А спікер Турчинов постійно тиснув на Парламент зсередини – особливо, коли потрібно було приймати важливі закони.
За ці вісім місяців були прийнято багато важливих законів. Якби Парламент працював протягом двох років так, як він працював в останні вісім місяців, громадянського протесту, який переріс в революцію, та війни в Україні можна було б уникнути. Інакше кажучи, можна було б уникнути кровопролиття в країні.
Кров українців, перш за все, на руках дореволюційної парламентської більшості. Аморальною є ситуація, коли значна частина цих людей знову захотіла обратися в новий Парламент.
Можна відмітити два найбільш результативні дні восьми місяців – 16 вересня та 14 жовтня.
16 вересня Парламент ратифікував Угоду про асоціацію з ЄС.
16 вересня – Закон України про очищення влади.
14 жовтня було прийнято цілий пакет антикорупційних законів.
Закон України про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за порушення виборчих прав громадян.
Закон України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів.
Закон України про запобігання корупції.
Закон України про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014 – 2017 роки.
Закон України про Національне антикорупційне бюро України.
Закон України про прокуратуру.
...
Але не всі прийняті закони впродовж цих восьми місяців можна визнати позитивними.
17 квітня 2014 року в Парламенті був прийнятий закон "Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою" Але відновлення прав корінного кримськотатарського народу в Криму вже нічого не змінило в долі окупованого 20 березня 2014 року Криму Росією.
Водночас Парламент прийняв також два сумнівних закони в позаконституційний спосіб без аналізу ситуації з боку Президента України, без встановлення обґрунтованого статусу подій на Сході України (мир, військовий стан, перемир'я, надзвичайний стан (у вигляді тривалої АТО)).
16 вересня – Закон України про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей.
7-го жовтня – дві постанови Верховної Ради України про зміни в адміністративно-територіальному устрої Луганської області.
Особливо одіозно виглядає голосування в Парламенті 16-го вересня, яке відбулося в закритому режимі за присутності і під явним тиском Президента України. Це можна було б зрозуміти, коли мова йшла про якісь військові питання, які посилюють обороноздатність країни. Однак мова йшла про здачу інтересів України, про фіксацію ситуації втрати суверенітету над територією України.
...
Якщо ратифікація Угоди з ЄС, прийняття закону про очищення влади та пакету антикорупційних законів це успіх післяреволюційного Парламенту, то прийняття закону про особливості самоврядування на Сході України це явний провал післяреволюційного Парламенту.
Згадуючи минулий Парламент, вшановуючи талант його спікера Турчинова, віддаючи належне революційним депутатам, закликаючи до відповідальності депутатів-зрадників та депутатів-контрреволюціонерів, ми повинні пам'ятати, що контрреволюція і далі не спить. Ми повинні пам'ятати, що контрреволюція також пробереться і в новий Парламент.
Революцію може бути завершено лише тоді, коли контрреволюціонери отримають повну поразку і, перш за все, в новому Парламенті.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
