28 лютого 2015, 10:05

Революція та професіоналізм

Розмірковую над статтею Руслани "По-моєму, чувак, нас кинули".

Революція дуже рідко приводить до влади професіоналів. Але у революції є інші важелі впливу – тиск революційної громади на революційну владу і революційна відповідальність некомпетентних висуванців у владу.

Під час революції на думку професіоналів рідко зважають. Але є посади, де професіонали критично важливі – це армія, гроші та поліція.

Професіоналізм це довіра професіоналів. Якщо на високі державні пости ставлять непрофесіоналів, і професіонали при цьому мовчать, то це означає, що відповідальні усі професіонали.

Але в даному разі якраз професіонали не мовчали.

Коли професіонали-банкіри говорили, що валютна політика Нацбанку хибна, їх ніхто не слухав, бо вважали, що вони відстоюють свій корпоративний інтерес.

Коли про це говорив Уряд, який не міг виконувати державний бюджет з зафіксованим курсом, то ми вважали, що це політичне суперництво Уряду з Головою Нацбанку як креатурою Президента.

Коли про це говорили експерти, то їх ніхто не слухав.

Українська громада досі не може впливати на кадрову політику Президента.

Вже другий післяреволюційний Голова Нацбанку демонструє жахливу некомпетентність.

Революційна громадськість дала Україні першого непрофесійного післяреволюційного Голову Нацбанку, що поклав початок девальвації гривні. Враховуючи післяреволюційну ейфорію, це можна зрозуміти.

Але Президент призначав нинішню Голову Нацбанку не на хвилі революційної ейфорії, не під тиском громади, а добровільно, керуючись якимись тільки йому відомими обставинами. Верховна Рада підтримала її конституційною більшістю голосів.

Це не спрацювало, бо вся Україна потерпає тепер від непрофесійних дій Голови Нацбанку.

Вочевидь потрібно оголосити публічний конкурс на Голову Нацбанку. Причому цей конкурс має бути публічним.

Єдиним критерієм цього конкурсу має бути наявність у кожного кандидати реалістичної програми стабілізації гривні.

Оцінку програм знову ж таки мають проводити професіонали – банкіри, бізнесмени, політики, експерти.

Але весь перебіг конкурсу має контролювати українська громада. Час кулуарних призначень минув, бо домовленості на рівні Президент-Парламент чомусь не працюють.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Катастрофа

Наша катастрофа має внутрішні причини, війна лише каталізувала кризу до катастрофи. Зазвичай ніхто не може підготуватись до катастрофи незмінним, бо це буде лише агонія: помреш стомленим...

Незвичайний панегірик на 33-тю річницю незалежності України

Вже – 33, це вік Христа на хресті і Його причастя духу. Так і ми в 33 на хресті, бо розпинають. Може й нам – пора до духу? Але чи готові ми до духу з душами, обтяженими неволею у країні, яка і досі не стала незалежною? Оголошення незалежності країни – це лише оголошення постколоніального статусу...

Що таке поразка?

З Древньої Греції через Корнелія Тацита, потім через міністра МЗС Італії часів Муссоліні Галеаццо Чано і в класичному її вигляді у Джона Кеннеді прийшла до нас відома фраза: "У перемоги сто батьків, а поразка – сирота"...

Як ми уявляєм перемогу?

Недавно один дуже віруючий у перемогу звинуватив мене в тому, що я не вірю в перемогу. Більшість думає, що уявлення про перемогу у всіх однакові...

Момент істини

1. Ми не витримуємо ліберальний шлях в Україні. Не дивлячись на війну, ми досі не воюємо ні за свободу, ні за вольності, ні за волю. Ми воюємо за націю, за своє, за своїх...

Правила катастрофи

Якщо ти живеш просто, то будь-яка складна угода для тебе кабальна. У складному світі будь-яка локальна війна є війна глобальна. Нагромадження простих рішень у складному світі веде до краху...